Пригоди одного автомобіля. Nissan 1996 Maxima

Luke Aker виставив свій Nissan 1996 Maxima на продаж. Сам власник професійно займається кінематографом і вирішив належним чином попрощатись зі своїм авто, знявши рекламний ролик.



Ролик сподобався інтернет-користувачам, його помітили ряд інтернет-ЗМІ. Не оминув він увагою і самого виробника — компанію Nissan, яка вирішила викупити автомобіль (вона заплатила за нього $900 і додала зверху ще $1000 з умовою, що Люк направить їх на благодійність). І ось, 6 місяців потому, компанія зняла вже свій ролик і представила на суд глядачів повністю відреставровану машину.

А давай наввипередки до гірки?

— А давай наввипередки до гірки? — запропонував він їй, передчуваючи перемогу.

— Ні, — відмовилась вона — Вихователька сказала не бігати. Отримаємо потім.

— Злякалась? Здаєшся? — він зареготав образливо.

— Ось ще, — фиркнула вона і зірвалась з місця до гірки.

Потім вони сиділи в групі, покарані, під наглядом няні, дивились у вікно як гуляють інші і дулись одне на одне і на виховательку.

— Казала тобі — отримаємо, — бурчала вона.

— Я б тебе перегнав обов'язково, — дувся він — Ти нечесно побігла. Я не приготувався.

— А закладемось, що я швидше за тебе читаю? — запропонував він їй.

— Хахаха, — прийняла вона парі — Ось перевірятимуть техніку читання і подивимось. Якщо я швидше — будеш мій портфель носити весь тиждень.

— А якщо я — віддаєш мені свої яблука весь тиждень! — погодився він.

Потім він сопів по дорозі з двома рюкзаками і бурчав:

— Ну і що! Зате ти не запам'ятовуєш що читаєш і пишеш повільніше. Закладемось?

— А давай пограємо, — запропонував він — Ніби я лицар, а ти ніби дама серця.

— Дурень, — чомусь образилась вона.

— Слабо? — засміявся він — Слабо ніяковіти, побачивши мене? І дурнем не обзивати теж слабо.

— І нічого не слабо, — повелась вона — Тоді ось ще. Ти мене теж дурепою не обзиватимеш і будеш захищати.

— Само собою, — кивнув він — А ти мені алгебру вирішуєш. Не лицарська це справа.

— А ти мені твори пишеш, — усміхнулась вона — Брехати і вигадувати — якраз лицарська справа.

А потім він виправдовувався в телефон:

— А не треба було поводитись як дурепа. Тоді ніхто дурепою і не назвав би. Я, до речі, і вибачився одразу.

— Ти зможеш зіграти закоханого у мене чоловіка? — запитала вона.

— Це непросто, — хитро відповів він — Я тебе дуже добре знаю. А що трапилось?

— На вечірку запросили. А одній йти не хочеться. Будуть лізти різні.

— Нуу, я навіть не знаю, — протягнув він.

— Слабо? — підсмикнула вона.

— І нічого не слабо, — прийняв він пропозицію — З тебе пачка сигар, до речі.

— За що? — не зрозуміла вона.

— Ескорт нині дорогий, — розвів руками він.

А по дорозі додому він бурчав:

— Заграй закоханого, заграй закоханого. А сама по пиці лупить ні за що. Закохані, між іншим, цілуватись лізуть зазвичай.

— Що це? — запитала вона.

— Каблучка. Хіба не очевидно? — промимрив він.

— Нібелунгів? Влади? Якась нова гра?

— Ага. Давай в чоловіка і дружину пограємо, — випалив він.

— Треба подумати, — кивнула вона.

— Слабо? — пересмикнув він.

— І нічого не слабо, — протягнула вона — А ми не заграємось?

— Так розлучимось якщо що. Які проблеми? — хмикнув він.

А потім він виправдовувався:

— А звідки мені знати як пропозиції робляться? Я ж вперше пропоную. Ну хочеш ще раз спробую? Мені не слабо.

— Зіграємо в батьків? — запропонувала вона.

— Давай. В моїх, чи в твоїх? — погодився він.

— Дурень. У батьків власної дитини. Слабо?

— Ого як, — замислився він — Не слабо, звісно, але непросто.

— Здаєшся? — засмутилась вона

— Ні, ні. Коли це я тобі здавався? Граю, звісно, — наважився він.

— Ускладнюємо гру. Ти тепер граєш в бабусю.

— Правда? — не повірила вона.

— 3900, пацан. Слабо тобі в бабусю зіграти?

— А ти в даному випадку в кого граєш?

— У чоловіка бабусі, — засміявся він — Як я можу в бабусю грати?

— В ді-ду-ся. Як би ти не молодився, — засміялася вона — Чи слабо?

— Куди ж я подінусь.

Вона сиділа біля його ліжка і плакала:

— Здаєшся? Ти здаєшся, чи що? Виходиш з гри? Слабо ще пограти?

— Ага. Схоже що так, — відповів він — Непогано пограли, ага?

— Ти програв, як здаєшся. Зрозумів? Програв.

— Сумнівне твердження, — усміхнувся він і помер.