вівторок, 16 квітня 2019 р.

Палає серце Франції — собор Нотр-Дам у Парижі




Щодо відновлення Паризького собору Богоматері (в народі Собор паризької Богоматері, але прикметник de Paris стосується собору, а не Богоматері), то його будуть відбудовувати, а не займатись реставрацією і це триватиме багато років.

Монументальна реставрація займає роки. Роки підуть лише на збір документів, в яких згадується процес будівництва, проектування. За венеціанскою хартією (законодавство реставраторів), робити щось із твором мистецтва без історичної довідки заборонено.

Є таке поняття, принаймі у реставрації живопису, як авторський шар. Це власне те, що було створене художником. Воно є найголовнішою цінністю, не важливо в якому стані. Реставрація знецінює твір мистецтва.

Тобто ми будемо мати не собор, а так зване поновлення. Оскільки пошкодження від вогню не відновлюються. Вцілілі частини неможливо законсервувати.

Знову ж, якби Собор вигорів весь. Це була б реконструкція.

Жодна реставрація або реконструкція ніколи не відтворить творіння автора.
Собор будувався не за пару днів, не за рік, він стояв там століттями, бачив війни, революцію, та чого там тільки не було. Час залишив на ньому сліди, які ми більше не побачимо.

Ми втратили не просто конструкції, ми втратили цінність. Тобто те, що поставлять на його місці, навіть, якщо це буде вилизана до огиди копія. Вона буде вартувати ціле нічого.

Знову ж. Якщо ми доживемо з вами до кінця реконструкції. Страшно уявити скільки років будуть збирати історичні довідки на нутрощі собору, вітражі, фрески.

І якщо ви думаєте, що «Ну ось, же туристична точка, у всіх же є фотки що там всередині і зовні».
Хаха, ні. Міжнародна реставрація вимагає документи з певним терміном. Тому, якщо ми навіть з вами будемо знати, що в якомусь кутку всередині був такий вітраж. Але на нього не буде певних документів в архівах, ми не побачимо з вами цей вітраж. Максимум — репліку. Якщо від нього хоч щось залишиться, це за законом консервують і так залишають.

Моживо, в Україні роблять інакше, але в Європі лише консервація. Тобто в саркофаги (вакуумні камери) і в музеї, або до сховищ.


P.S. Особливо хотілось відмітити роботу французьких пожежників:
— Перший сигнал про пожежу о 18:50. Приїжджає перша бригада, за нею підтягуються інші. Зовні видається, що все йде в'яло і не відповідає рівню цінності Собору. Але пожежні працюють за визначеним планом.
— Зовні план виглядає не дуже — близько 20:00 шпиль Собору палає немов купальське вогнище. Весь світ із жахом дивиться на картинки трансляції, вимагають термінових заходів, які максимально швидко зупинять полум'я. Але пожежні продовжують працювати за визначеним планом.
— Шпиль нахиляється під впливом вогню і важко падає на будівлю, яку всі подумки починають ховати. Але пожежні працюють за визначеним планом.
— З усіх боків чути голоси експертів, які радять підіймати пожежні вертольоти, гасити стихію з повітря, скидати водяну бомбу. Пожежні продовжують займатись своєю справою — працювати за визначеним планом.
— Люди плачуть і моляться. Священники дають прес-конференції. У всіх складається враження, що згоріло взагалі все. Але пожежні продовжують виконувати свою роботу — працювати за визначеним планом.
— На фотографіях з повітря люди бачать море вогню, складається враження, що пожежні безсилі перед пекельним полум'ям. Всі починають сварити пожежників — ось-ось спалахне західна башта.
— Пожежні відповіли, що вони знають про башту і працюють над цим. Адже якщо спалахне вона, може впасти дзвін, який проб'є конструкції і може завалитись фасад. Тому їм краще зосередити свої зусилля на цьому. Від спроб залити полум’я згори вони відмовились ще на стадії планування, це привело б до руйнування структури всієї будівлі.
— Мистецтвознавці з усього світу дають сотні коментарів, підраховують збитки. Вони розгублені, вбиті втратою історичної спадщини.
— Башта в безпеці. Пожежні заходять всередину, щоб укріпити внутрішні стіни. Але їх слова майже ніхто не чує — всі плачуть за неймовірною втратою і чекають руйнування стін з хвилини на хвилину.
— Починаються розмови про те, що все відновлять. Їх перекрикують ті, хто вважає, що символ європейської цивілізації не відновити. І нова будівля не замінить безцінну святиню. Але більшість говорить про Собор як про щось, що вже втрачено. Пожежні продовжують працювати за визнченим планом.
— За 6 годин пожежі мало вигоріти все, що можна. Дим не дає роздивитись, в якому стані будівля. Пожежні працюють за визначеним планом і повідомляють, що пожежу вдалось загасити.
— Макрон, політики та преса вриваються до Собору. В соборі темно і спокійно, на стінах немає кіптяви, інтер'єр на місці, немає буквально жодного пошкодженого стільця.
— Конструкцію собору, окрім дерев'яного даху, вдалось зберегти. Починається збор пожертвувань.

Весь час у пожежників був план, який вони склали заздалегідь. Вони знали конструкцію, знали як з ними працювати і працювали. Вони знали, що не можна скидати воду, вони знали, що не можна поливати з повітря.

Мораль:
1) Знайди час на підготовку і вивчення проблеми, потім його не буде;
2) Май сили довести своє бачення, не дай нікому завадити тобі;
3) Роби свою роботу;
4) Будь готовий, що ніхто не оцінить результат;
5) Не розраховуй на вдячність;
6) Будь готовий зробити все це стільки разів, скільки знадобиться.