Батьки, які стикаються з проблемами у відносинах зі своїми дітьми, часто змушені перелопачувати безліч книг і публікацій щоб скласти, хоча б загальне і несуперечливе уявлення про те, що добре, а що погано. Я вирішив написати інструкцію у форматі «Не думай — просто читай і роби», що включає в себе все найголовніше:
1) Потрібно твердо вирішити, що ваша дитина, в тому вигляді, яка вона є — погана і нікчемна. І це треба виправляти. Повірте самі і переконайте дитину, що вона народилась зіпсованою і порочною, а завдання дорослих зробити з неї «справжню людину». Це основа для формування її неврозу.
2) Одразу ставте реалістичні цілі. Хороший приклад: ваша однорічна дитина повинна навчитись слідкувати за чистотою свого одягу і піклуватися про ваші почуття, 3-річна — опанувати етикет, основи естетики поведінки і відрізняти мораль від моральності, 6-річна повинна вміти годинами сидіти нерухомо без можливості почухатись, 9-річна — розуміти основи багатозначної логіки і суб'єктивного ідеалізму, 12-річна — визначитись зі своїм життєвим вибором, 15-річна вміти щиро шкодувати, що ще не може заробляти гроші і жити самостійно.
3) Пам'ятайте, що ідеальна дитина — це слухняна дитина. Через пару десятків років до всіх слухняних і засмиканих дітей прилітає добра фея і перетворює їх на активних і самостійних дорослих людей. Ті батьки, які змушені повторювати своїм дорослим дітям «займись чимось», «не сиди вдома», «ми знайшли тобі роботу — сходи» викликають співчуття і жаль. Їх дитина, швидше за все, не була достатньо слухняною. Ось фея і не прилетіла.
4) Для досягнення цілей концентруйтесь на викоріненні поганого в дитині. Не допомагайте дитині опановувати нове — вона буде відволікатись від думок про те, яка вона погана.
5) Слідкуйте за тим, щоб у дитини не з'являлось відчуття безпеки — якщо воно вкорениться, то в майбутньому їй завжди буде з чим порівнювати і вона буде позбавлена можливості довіряти негідникам і брехунам. Якими бідами зі свого нещасного життя вона тоді зможе поділитись з вами? Вам не буде про що поговорити.
6) Якщо не вмієте, то навчіться використовувати узагальнення: «ти завжди», «ти ніколи», «ти нічого», «всі окрім тебе», «ти постійно». Ідеальна побудова фрази: «ти постійно завжди все робиш не так і ніколи нічого хорошого від тебе не дочекаєшся».
7) Кричіть. Давно помічено, що швидкість звукової хвилі, що йде від дорослого, при наближенні до дитини помітно падає. Компенсуйте цей ефект.
8) Переривайте дитину, коли вона чимось захоплена. Адже не може 2-річна дитина, якщо вона, звісно, нормальна, втридцяте повертатись і знову переступати через високий поріг, коли це у неї вже вийшло на десятій спробі. У неї попереду ще років дванадцять на те, щоб оволодіти своїм тілом. Зараз для неї є більш важлива мета — дотримання розпорядку дня.
9) Висміюйте і карайте за незграбність. Взагалі — висміюйте частіше. Тоді дитина навчиться бути боязкою. А якщо вона буде жалюгідною, її вважатимуть безпечною і не будуть ображати, а будуть жаліти. Сміливо висміюйте фізичні вади. Адже немає нічого кумедніше, ніж коли «зуби як у коня», «ніс картоплею». Частіше запитуйте: «А, чому ти такий капловухий?» При цьому фраза «щось ти стала жирною», звернена до дівчинки, можливо, відкриє їй дорогу до слави. Адже знаменита актриса, анорексія і популярність — синоніми.
10) Продуктивно використовуйте прагнення наслідувати все, що бачить і чує ваша дитина. Сказала ще невміло, але так само, як ви, слово «бьять» — в кут. Бере вашу сигарету і ходить в образі «я курю» — по дупі. Якщо вона таке виробляє в три роки, що буде далі? Хоче спробувати так само красиво, як ви, нарізати помідор — по руках. Покласти білизну в пральну машину — вщипніть, як ніби її вдарило струмом. Вона назавжди має зрозуміти, що в силу своєї абсолютної нікчемності, вона не гідна стати такою, якими їй бачаться ці сильні, вмілі, знаючі дорослі.
11) Звинувачуйте дитину в тому, чого вона навчилась у вас. Врешті-решт, винні фільми, дитячий садок, друзі, школа або гени прадідуся по маминій лінії, «у якого був точно такий же жахливий характер».
12) Коментуйте всі дії дитини. Будьте максимально критичними. Вона повинна звикнути, що бути краще, ніж вона є і ніколи цього не досягти — це її робота на все життя. Ключові слова: «не чіпай», «не біжи», «не кричи», «сиди рівно», «тобі в руки нічого давати не можна», «краще не роби це», «ще раз так зробиш», «руки з одного місця », «дай я сам». У майбутньому ваш голос повинен стати голосом з радіо в її голові, яке неможливо вимкнути і, навіть, зрозуміти, що це звучать не власні думки, а трансляція старої програми.
13) Ніколи і нічого на пояснюєте. Керуйтесь простими правилами: дитина завжди «мала ще, щоб щось розуміти» і «виросте — зрозуміє». Використовуйте незрозумілі формулювання: «добре поводитись», «не бути дурним», «робити як люди», «робити правильно». Нехай знає, що є незбагненні і складні речі та їх взаємозв'язок, в які посвячені всі, окрім неї. Не позбавляйте себе майбутньої радості зневажати підлітка за те, що «не розуміє елементарних речей».
14) Разом з тим, віддайте дитину в розвиваючі центри, групи, ясла. Адже саме вашій дитині природа не заклала здатність природного, органічного для неї, поступового пізнання світу. Там краще знають в якому порядку і що вона повинна вивчити. Ви перемогли, якщо перше сказане нею слово буде слово «квадрат».
15) Якщо є можливість, якомога раніше віддайте дитину до дитячого садка. Вихователь та група з 30 дітей подбає про неї краще за вас. Адже місце власного дитячого «Я», ще до її появи, має бути зайнято колективним «Я» і думкою Марії Іванівни, що «погано ображатись і бути таким гордим, коли всі діти вже вишикувались парами і тримаються за руки».
16) Переконайте дитину у своєму всезнанні. Ви бачите і знаєте що вона робить, навіть коли вас немає поруч, читаєте по очах її думки, заздалегідь знаєте всі її наміри і що «ось прямо зараз вона нахабно бреше». У зв'язці з витонченими покараннями це допоможе дитині якнайшвидше познайомитись з привидами, монстрами в темряві, страхом залишатись на самоті. І нудьги — як не бувало!
17) Дитина має знати, що серед інших є ідеальні люди. І такою, як вони, їй не стати ніколи. Порівнюйте її з іншими дітьми, сестрами і братами, а, найкраще, з якимись невідомими їй іншими або вами в дитинстві. Порівнюйте, звісно, не на користь дитини. Інші завжди повинні бути найкращими. У своєму минулому ви — абсолютний ідеал. Інакше вона буде ледащо і зовсім не буде розвиватись. Ключові слова: «не вмієш — не берись», «можеш, коли захочеш», «у тебе ніколи не вийде», «ось я в твоєму віці», «подивись, як у інших добре виходить», «тобі має бути соромно».
18) Домовтесь з членами своєї сім'ї, щоб вони заохочували дитину робити те, за що ви самі її караєте. І самі карайте за те, за що вчора хвалили. Забороняйте і тут же дозволяйте. Скасовуйте свої обіцянки. Нехай дитина зрозуміє, що її поведінка і результат який вона отримує — незалежні речі. Це розвиває інтелект та інтуїцію.
19) Лякайте бабаями, Бабами-Ягами, вовками та поліцейськими, які «прийдуть і заберуть». До привидів і чудовиськів з темряви приєднаються монстри під ліжком. А у великій компанії, як відомо, веселіше. Щиро висміюйте її страхи, адже порівняно з вашими, її монстри — це дрібниця. Хто-хто, а ви це знаєте.
20) Погрожуйте, а краще просто, при нагоді, відбирайте у дитини іграшки, а улюблену їжу видавайте за хорошу поведінку. Вона повинна знати, що в будь-який момент її можуть чогось позбавити. Так вона виросте жадібною і не буде «якимось лохом».
21) Намагайтесь не давати дитині те, чого вона потребує. Хай знає, що ресурси світу вкрай обмежені і ніхто ними просто так ділитись не має наміру. Єдиний спосіб отримати щось — це навчитись красти. І, до речі, невже щось, окрім заздрості, може бути хорошим стимулом для розвитку?
22) Змагайтесь з дитиною. При цьому ви повинні вигравати частіше, а ще краще — завжди. Адже, з одного боку, немає нічого приємнішого обіграти в шахи 5-річну дитину, а, з іншого — для неї це наука. Нехай зрозуміє, що в конкуренції з іншими вона явно програє і звикне одразу обманювати і хитрувати, змінюючи правила гри для своєї зручності.
23) Коли дитина вперше закотила істерику, не відволікайтесь і не відволікайте її — дайте їй те, що вона просить. Повторіть багато разів. Вона повинна закріпити цю корисну навичку.
24) Бийте дитину. По руках, по губах, по сідницях. Обов'язкові стусани і запотиличники. Це допоможе дитині сприймати насильство як норму, з гідністю і терпінням переносити знущання та побої в майбутньому: від однолітків, від поліції, в армії, від чоловіка або випадкового ґвалтівника.
25) Втирайтесь в довіру, а потім, дізнавшись все, що вам було потрібно, карайте. Влаштовуйте допити і обшуки. Пам'ятайте — вона вам не друг і ніколи таким не стане. Ваша місія — викрити і викорінити в ній ворога. Ворог підступний — все розуміє і робить вам на зло. Дитина має зрозуміти, що з вами не можна знайти спільну мову. Ключові слова: «кажи правду і я не буду тебе карати», «чому ти так зробив», «хто тебе просив», «хто тебе намовив» «ти розумієш, що ти робиш», «скільки разів тебе попереджати».
26) Шантажуйте. Це впорядковує і конкретизує безглуздий хаос дитячих бажань і потреб. Ключові слова: «якщо не припиниш, то підемо додому», «тоді морозива ти не отримаєш», «інакше тебе буде покарано».
27) Кажіть, що любите дитину і вимагайте любові від неї. Адже любов — це і є: приниження, брехня, покарання, примус. Не хвилюйтесь, що ваш обман буде розкрито. Дитина виросте і легко, не замислюючись, замінить не знайдене задоволення від спілкування з людьми ейфорією від алкоголю, наркотиків чи азартних ігор. Деякі заповнюють цю порожнечу вірою, але чи потрібний вам такий не радикальний варіант?
28) Змушуйте дитину. Змушуйте у всьому. Зробіть з приємного важку працю. Їжа, читання, пізнання нового, прогулянки — все повинно стати роботою, а будь-яка робота — пеклом. Це просто: дочекайтесь, коли дитина щось робить сама, а потім розкритикуйте і перервіть. Нехай замість цього робить те, що, як вам здається, зараз важливе, потрібне і правильне. Чудовий результат — коли у дитини зовсім не залишається часу на себе і вона припиняє розрізняти, що хоче вона сама, а що хочете ви.
29) Для блага вашої дитини викореніть співчуття і милосердя. Вона має навчитись терпіти біль, коли затисне палець, не плакати, коли роздере коліно до м'яса. Нехай розвиває витримку і розуміння, що ніхто її не шкодує і жаліти не буде. У той же час, захистіть дитину від невидимих небезпек. Страшні бактерії, немиті ягоди з грядки, дитина, яка чхнула в пісочниці — ось її головні вороги.
30) Говоріть про дитину погане. Без неї, а особливо при ній. При інших ставте їй неприємні і принизливі запитання, згадуйте "кумедні" випадки з її життя. Виставляйте напоказ її помилки і недоліки — так вона швидше від них позбавиться, а ви отримаєте алібі. Адже ви не маєте ніякого відношення до них.
31) Не вихваляйте свою дитину. Інакше, вона може навчитись сама себе оцінювати. Не схвалюйте — вона навчиться добре до себе ставитись. Навіщо тоді ви?
32) Контролюйте щоб дитина перебувала в постійній тривозі і фізичній напрузі. Тривала м'язова напруга колись, та й призведе до появи якісного хронічного захворювання внутрішніх органів, спини або серцево-судинної системи. І у вас з дитиною з'являться додаткові, спільні інтереси, які пов’язуватимуть вас.
33) Відволікайте дитину від тяжких переживань. Окрім випадків, звісно, коли ви самі завантажили її в них у виховних цілях. Якщо дитина засумує — змусьте радіти. Навчіть радіти і коли їй страшно. Нехай вона любить у відповідь на презирство, і злиться коли їй довіряють. Поволі підмініть її емоції вашими. Нехай навчиться ігнорувати свої. Інакше як ви збираєтесь нею керувати? І яка може бути радість, якщо ви самі не раді? Ключові слова: «припини ревіти», «що за ніжності», «не будь боягузом», «припини на мене злитись», «тобі не боляче», «хіба мало, що ти хочеш», «ти ще не втомився», «це не прикро», «іржеш як кінь», «їж — це смачно», «не гаряча, нормальна вода».
34) Позбавляйте дитину вибору. «Хіба нормальна людина буде це робити, слухати, читати, хотіти». Нав'язуйте своє мислення. Адже вам з такою працею доводиться переконувати себе, «що воно правильне». Нехай користується готовим і вистражданим результатом. Твердо вирішіть, що ваша дитина повинна досягти того, чого не змогли досягти ви і, ні в якому разі, не зробити того, що ви зробили неправильно.
35) Для посилення ефекту від ваших слів, використовуйте інтонації: поблажливо-знецінюючі, багатозначні, саркастичні, повчальні, констатувально-ствердні, зваблюючі, загрозливі. Дитина поступово звикне і припинить шукати сенс у словах, і буде повністю орієнтована на емоції інших людей. Це дозволить їй безконфліктно сприймати вказівки керівництва і з максимальним комфортом дивитись новини по телевізору.
36) Зганяйте на дитині свої образи і поганий настрій. Це зручно і безпечно. Крім того, коли батькам полегшало і до них повернувся гарний настрій, то і дитина буде щасливіше.
37) Будьте нетерплячі. Дитина повинна вміти у відповідь на ваші зауваження змінюватися прямо зараз. Не будьте поблажливі — нехай у своїй уяві, але дитина повинна це зробити. Реальність підтягнете потім. Чи не підтягнете. Неважливо. Адже головне здаватись кимось, бути — не обов'язково. Ви це точно знаєте, хай зрозуміє і дитина.
38) Як можна частіше лякайте майбутнім. Будь-яка її ненавмисна дія зараз, через 30 років призведе до краху всього її життя. «Ефект метелика» всі ж дивились? Разом з тим, покажіть, що вас цікавить негайний і вимірний результат. Ключові слова: «як ти міг програти, це провал», «виростеш — станеш двірником», «знову за тебе доводиться червоніти», «тільки на відмінно».
39) Для аргументації завжди використовуйте крайнощі: катастрофізуйте, перебільшуйте, зводьте в абсолют, фарбуйте в чорне і біле. Плутайте причини і наслідки, загальне і часткове, форму і зміст, чіпляйтесь до дрібниць. Маніпулюйте і збивайте її з пантелику в будь-яких зручних випадках. Це навчить дитину вміло викручуватись і красиво виправдовуватись, виводити брехунів на чисту воду і глузливо тріумфувати. Як мінімум — в інтернеті, вона тепер точно не пропаде.
40) Ловіть дитину на дрібній і ненавмисній брехні — діти схильні фантазувати. Карайте за це. Дитина повинна навчитись брехати більш витончено. Ключові слова: «ти кажеш нісенітницю», «твоя думка нікого не цікавить», «ти знову брешеш», «не вигадуй», «вигадай щось оригінальніше», «як ти можеш це не знати», «не тупи», «думаєш, ти розумніше за інших?»
41) Просунуті батьки знають, що абсолютна слухняність абсолютно хороша лише для домашнього використання. Навчіть дитину позбавлятись почуття сорому, перекладаючи відповідальність на те, що підходить для цього краще: на інших, на обставини і випадок. Нехай у всіх її бідах стануть винні ті, хто багато думає про себе — лицемірні, жалюгідні, заздрісні люди. Це вони провокують бійки. Це вони брешуть і крадуть, а вона мухи не образить — «подивіться, яка хороша дитина». Коли ніхто не чує принижуйте інших дітей та їх батьків. Адже це правда — вони на це заслуговують.
42) Захоплюйтесь дитиною за те, що вона хотіла зробити, але так і не зробила. Адже добрі наміри краще за поганий вчинок.
43) Як можна раніше нав'яжіть дитині її роль. Хлопчики не плачуть, не ображаються, не бояться. Дівчатка охайні, слідкують за своєю поведінкою і скромні. Нехай хлопчик одразу вчиться приховувати свої почуття, а коли вони накопичаться — зривати емоції на інших. Нехай дівчинка заздалегідь відшліфує навичку знаходити хитрі шляхи, щоб отримувати своє.
44) Дитина повинна брати участь у конфліктах між татом і мамою. Зайва наївність в сімейних питаннях потім заважатиме їй. Тому в 5-річному віці вона повинна знати, що якби не вона, ви б давно розлучились. Перетягуйте дитину на свою сторону. Вона має знати всі подробиці. В тому числі, що її могло б і не бути, оскільки мама «хотіла зробити аборт, але її тоді відрадили».
45) За можливості розкрийте дитині всю правду. Дівчинка повинна знати, що всі чоловіки покидьки, а хлопчик — що всі жінки стерви. І тільки ви дійсно її любите. Нехай розуміє, що ваша гіпертурбота і нав’язливий інтерес до будь-яких дій — це вимушена необхідність та захист від хворобливих розчарувань.
46) Якщо дитина щось робить не так — ви жахливо страждаєте, хворієте і ось-ось помрете. Дитина не повинна стати егоїстом, який «думає про себе більше, ніж про вас». Нагадуйте про себе і про те, ким би вона стала, якби не ви. Ключові слова: «смерті моєї хочеш», «ти зведеш мене в могилу», «всі нерви мені потріпав», «якби не я, що б з тобою було».
47) Ніколи не прислухайтесь і не відповідайте дитині, яка звертається до вас. Інакше вона може вирішити, що вона важлива для вас і тоді обов'язково «сяде вам на шию». Врешті-решт зустрічайте все що вона говорить з тривогою, припускаючи найгірше. Ключові слова: «ну, що знову», «як ти дістав», «відчепись», «піди пограй, поки ми розмовляємо».
48) Вимагайте просити вибачення і обіцяти «я так більше не буду» за будь-яку дрібну витівку. Чим дрібніше вчинок, тим сильніше має бути покарання. Сміливо ставте в кут, днями залишайте без спілкування, погрожуйте вигнати, демонстративно йдіть, гарненько випоріть, нарешті. Дитина повинна з жахом гадати, які жахливі покарання чекають її в більш серйозних випадках: «Смерть? Ні — цього, швидше за все, виявиться мало». Це відіб'є у неї будь-яке бажання робити «не так».
49) Сюсюкайтесь. Говоріть з нею удаваним дитячим голосом. Називайте її зайчиком, мишенятком, сонечком, кошенятком. Разом з тим, коли ви збираєтесь її покарати, вимовляєте її ім'я таким тоном, щоб вона здригалась від страху. Остаточно позначте, що ви дуже любите її, коли вона — це не вона і ненавидіть в протилежному випадку.
50) Ви не можете помилятись. Ви знаєте все тому, що ви батьки. Не показуйте дитині сумнівів і своєї слабкості — діти це відчувають. Не бійтесь застосовувати суперечливі методи: дитина вам вірить — вона так влаштована. Чим більш заплутаним буде свідомість дитини, тим більш насиченим буде її майбутнє життя. Якщо у вас щось не вийшло — винна дитина.
