З приводу Мохаммеда Алі не просто недоречно, навіть соромно писати ці всілякі штуки типу «пішла епоха». Тому що Алі — це, напевно, хтось з найелітнішої частини пантеону. Хто є однозначно і безперечно найбільш величний, впізнаваний, значимий для світового спорту незалежно від епох? Так, Пеле. Так, Марадона. Так, Джордан. А щодо Гретцкі і Шумахера якихось вже можна сперечатись. Але це таке, насправді про інше хотілось сказати.
Мохаммед Алі, для мене, головний символ того, як безповоротно змінилась роль великого спортсмена і межі допустимого для нього. Є знову ж нескінченна і абсолютно безглузда суперечка про роль грошей в сучасному спорті. Але вони (гроші, звісно) абсолютно точно позбавили спортсмена права на вчинок (тут в поганій спортивній газеті написали би «вчинок» з великої літери). Абсолютно неможливо уявити, щоб, наприклад, Кріштіану Роналду сказав: «Так, я гей! Мені дуже соромно, що я приховував всі ці роки, і розігрував цей дешевий спектакль з Іриною Шейк. Світовий футбол загруз в гомофобії, незважаючи на всі лицемірні заяви. Я не можу бути самим собою в роздягальні. Не можу відкритись партнерам по збірній і клубу. Не можу бути самим собою, тому я йду». Або, навпаки, дзеркальна заяву Мессі про те, що футбол робить зірок з тих, хто напідпитку розбиває машини і заводить позашлюбних дітей. І справжньому католику не місце серед них.
Далі пояснення для непосвячених і тих, кому ліньки гуглити:
Кассіус Клей прийняв іслам і став Мохаммедом Алі, вже будучи олімпійським чемпіоном і одним з найбільш перспективних боксерів в історії. Він відмовився служити в армії США, жорстко критикував війну у В'єтнамі і його було дискваліфіковано. У цей час він був на самому піку і реально ризикував кар'єрою (і місцем в історії) заради переконань. Не було ніяких гарантій, що йому дозволять повернутись. Він втратив купу грошей і, що важливіше для спортсмена, часу.
Кінець лікнепу.
Уявити зараз щось подібне неможливо в принципі. Спортсмени зв'язані по руках і ногах мільйоном формальних та неформальних зобов'язань. Політкоректність зведена в абсолют не як етична цінність, а як гарантія максимально можливого розширення цільової аудиторії. І якщо умовний Мессі або Роналду на щось наважується, він автоматично підставляє не лише себе, але й величезну кількість людей, багато з яких були або стали для них дуже близькими. Щомиті на них тиснуть тонни зобов'язань і очікувань. Для сучасного спортсмена не те, що вибір Алі, а фраза в дусі «Всі політики слабаки, і лише Трамп врятує Америку і знову зробить її величною» абсолютно неприпустима зараз. Складно знайти людей, які менше належать собі, ніж великі спортсмени. Марадона останній, хто належав собі в руйнуванні. А Мохаммед Алі — останній, хто у творінні. А, можливо, й взагалі єдиний.
