Я — ноутбук

Не можна здійснити кругосвітню подорож щоразу повертаючись додому.



Хочу щоб згин її ліктя був моєю постіллю. Щоб з нею я міг заплющити очі й не почути, як хтось пішов, як крутиться за вікном на підвіконні птах, як шкребе асфальт двірник, як вібрує телефон, притиснувшись до мого бедра у кишені, як рушає з місця ліфт.

Вона - це рідкісна можливість реалізувати режим Sleep, заданий в моєму мобільному світі. Я, здається, просто ноутбук, який дуже добре себе знає. У мене є межа заряду і є вагоме відчуття розрядки, і в режимі Sleep я живу так само - готовий запустити будь-яку програму по кліку мишки, дрімаючи під закритій кришкою, але не заряджаючись, а повільно вмираючи.

Я живу від розетки до розетки, і живу недовго - моїми ресурсами розпоряджаються розумно, але сповна. Мені не потрібна карта точок заряду в місті. Мені потрібна одна єдина Точка.