Alice

2008/08/10

Такий жених пішов!

— Коханий, не засинай одразу...

— Коханий, не засинай одразу. Добре? Не люблю, коли після сексу одразу засинають.
— Добре.
— А сьогодні 4 з половиною місяці, як ми знайомі!
— Прекрасно! Сходимо завтра відзначимо.
— А у тебе бувало, щоб ТАКА ось любов і так швидко?
— Ні. Не пам'ятаю, вірніше.
— Значить було. Ммм. А у мене — ні! У мене вперше таке. Слухай, а твоя попередня Наталка, вона тебе одразу полюбила?
— Якраз через 2 дні почала чесати про любов.
— Брехала, сто відсотків!!!
— Чому? Ти у перший же день почала.
— НУ НЕВЖЕ ТИ НЕ ВІДЧУВАЄШ РІЗНИЦЮ!!! У мене це ПОЧУТТЯ, а вона просто по вухах проїхатись.
— Так. Ти маєш рацію.
— Або ти мені не віриш?
— Вірю.
— Ну звичайно! Я так і знала. Їй повірив, а мені — ні! І груди у неї краще і закінчила вона Шевченка!
— Могилянку.
— Ах, тварюка, ти пам'ятаєш, що вона закінчила?! Любиш її досі??
— Ми вчилися разом.
— Ну і що? Хіба мало з ким я вчилася, я ж не говорю про них.
— Спи.
— Не можу. Вона стоятиме між нами завжди.
— Ти у сто разів краще і я з тобою, а не з нею.
— З жалості. Кому потрібна баба з такою сракою, як у мене.
— У тебе нормальна срака.
— ЩО ОЗНАЧАЄ «НОРМАЛЬНА»???? Хуйова — значить! Лицемірна тварюка! Все дрочиш на свою Наталочку??!

Він узяв подушку, акуратно накрив їй голову і різко натиснув. Повернувся на правий бік і заснув.

— Говорив мені тато: одразу засинай.

Жінки люблять, коли говорять про них і часто кажуть «Люблю». У чоловіків склад розуму трохи інший. Коли часто говориш «люблю» — це слово знецінюється. Втрачається зв'язок із самим почуттям. Причому, у першу чергу — знецінюється для самого себе. Чоловіки прагнуть казати це слово цілком серйозно, намагаючись висловити саме це — любов. А не просто щоб зробити приємне. У чоловіків слово — це справа. За слово і відповісти можна — і потрібно. А коли «люблю» стає лише словом — починає нудити від самого себе.

© www.jovan.com.ua

Сонячне затемнення / solar eclipse

Київ, 2008/08/01

© www.jovan.com.ua

First knockout

Моє бойове хрещення.


© www.jovan.com.ua

Sex bible

Book title: Sex bible.

© www.jovan.com.ua

plagiarism

When writing an article attacking plagiarism, do not copy from someone else's work.



Я не знаю хто автор цього фото, але коли я побачив цю світлину, мені захотілось бути на місці хлопця. Вийшло, звісно, гірше ніж у автора бо спішили, бо дощ, бо треба було одночасно фотографувати і торгувати в кадрі. І я ще можу знайти мільйон причин як себе виправдати, але прям зараз дуже хочеться їсти)



© www.jovan.com.ua

Тиша

Мовчання у блозі зовсім не означає мовчання в реальному житті. Часу і подій у мене було досхочу. Але руки не піднімались щось написати. Тому що думки розбігались як таргани на кухні, коли вмикають світло. Писати про те, що спричинило таке тривале мовчання я не маю ані часу, ані бажання. Кому треба і так все знають.

© www.jovan.com.ua

Будильник

Я ставлю будильник на півдругу ночі, щоб не пропустити сон. По звуку відриваюсь від справ і відправляюсь у ліжко.

© www.jovan.com.ua

...

Померла людина.
(Я зараз заплачу, ви не лякайтесь)
Померла раптово, прикро. А перша фотографія, яка знайшлась, залишилась з паспорта. Мало того — цифрова. Все як завжди. Провали у світлі. Жирні темні контури по силуету. Подушкоподібне обличчя через короткий фокус. Повна відсутність дрібних деталей. Офіціозно-переляканий вираз обличчя.

І ніби є інші фотографії. Їх багато різних. Ось він, за Тетянкою, примружився. Це на рибалці тоді у жовтні. А тут групова фотографія випускників. Так, його трішки Микола затулив. Там так мало місця було. І фотограф поспішав. А це ми розведення мостів у СПб ходили дивитись. Онде, на задньому плані — Петропавлівка, бачите? Не бачите? Але це Петропавлівка! А тут вони у Єгипет їздили. Ну, обличчя, правда в тіні. Вони хотіли сфотографувати піраміду. А це на дачі він увечері виходив покурити. На ньому така шапка смішна була. Шапку прибрати можна? У нього тут такий погляд хороший. Ну, і відблиски на окулярах прибрати. І всі ці стопки домашніх альбомів не можуть допомогти.

А іноді просто немає сил розбирати ці фотографії. Тому що не віриться, що його немає. Не віриться, що все це — тепер буде тільки в спогадах. І тоді "на допомогу" приходить фотографія на паспорт. Найочевидніший засіб. Я не пам'ятаю, вкотре я роблю це зараз. Просто не хочу пам'ятати.

Фотографуйтесь у хорошій студії з усмішкою на обличчі! Фотографуйтесь, поки ви молоді і здорові! Фотографуйтесь, коли вам є, що висловити у погляді, для тих родичів і друзів, які залишаться після вас. Фотографуйтесь і кладіть фотографію на видне місце. Тому що буде гірко і боляче наспіх гортати тремтячими пальцями альбом, коли ще не віриться, що все у минулому.

© www.jovan.com.ua

Ідеальний клас

Всі фотографії в duplo.jovan.com.ua.

I have a lot of secrets, but i never lie

Юля, коли заходила до мене в гості, зазирнула до моєї кімнати і сказала з повагою: «Все ж таки, ти, Йоване, чесна людина».

Я дійсно дуже чесна людина. У мене дійсно бардак у кімнаті. Будь-яка людина, яка потрапила до мене у гості, легко могла переконатись у тому, що я не люблю прибирати. І що у мене багато рослин і на дверях написана історія одного, здавалось би, невдалого візиту Катрін. Я ніколи не брешу, якщо мова йде не про роботу. Про роботу я теж не дуже брешу, але говорю обережно, так, щоб ніхто не зрозумів, зробив я її або не зробив.

Але якщо я написав, що я впав на роликах і не можу рухатись, то я дійсно впав і дійсно не можу рухатись. Якщо мене заарештувала міліція, то вона мене насправді заарештувала. Я не белетрист, і у мене дуже мало фантазії. Я не в змозі придумати навіть простого сюжету з неіснуючого життя, і це дуже добре, тому що інакше я давно заробив би собі величезну кількість грошей, став би пити якісь неприродні напої і досить швидко б врізав дуба від якоїсь невідомої хвороби.

© www.jovan.com.ua

Окремо

Коли ви розходитесь. Коли ви, вже не тримаючись за руки, йдете абикуди і знаєте, що йдете нарізно, окремо, не дивлячись один на одного, і все вже вирішено. Все вже ясно і вже нічого не буде. Нічого навіть сподіватися. А на що тут сподіватися? І навіть не важливо, хто винен. Хоч і так ясно хто. Адже в таких речах завжди хтось винен. Звісно ж. Адже просто так ніхто не розходиться. Розходяться завдяки чиїйсь провині. Розходяться тому, що хтось не так поводився і знав чудово, що не так поводиться, і говорилось не раз: «Не роби так. А якщо будеш так поводитись, ми обов'язково розійдемось». І ось — що за людина! — не послухалась, і поводилась погано або робила те, що робити було не треба, і не робила того, що треба, і вона, звісно ж, винна, і з'ясовувати нічого. Адже можна було просто робити те, що просили, і не робити те, чого просили не робити. Так от все це вже неважливо.

І ось ви йдете, опустивши голови, а назустріч, як навмисне, веселі пари з дітьми, у вальсі, у менуеті, у па-де-де, з повітряними кульками, з бубликами, з імбирними пряниками на стрічках, з надувними кругами через плече, з міських ярмарків, в літні кінотеатри або в зоопарк з цукровою ватою, сміються, пускають мильні бульбашки і вкриваються літнім рум'янцем, ластовинням.

І так прикро. Можна ж було як вони. Дочекатись, дотерпіти, дотягнути. Народити дітей, накупити їм свистків повну жменю і дерев'яного коника, ходити парками по суботах і радіти життю. Але це вже неважливо. Це все не про вас. Ви ж розійшлись. Ви тепер поодинці. Вільні, окремі, легкі.

І ось ви йдете, поодинці, і знаєте, що йдете нарізно, не тримаючись за руки, і все вже вирішено. Все вже ясно. І проходите повз кафе, в яке колись мріяли зайти. Адже хтось з вас говорив: «Яке миле кафе! Ми обов'язково з тобою туди сходимо, там подають морозиво в цукрових стаканчиках із справжньою малиною». І все було не до того, не до морозива і не до малини. А зараз, адже ви вже розійшлись, і вже поодинці і навіть не важливо, хто в цьому винен, і розбиратися нічого. І ви йдете повз те саме кафе, і так погано. І сумно.

Прикро. І така нелюбов до того, хто це говорив. І навіщо було це говорити? Адже й так і не зайшли. А зараз що? Тепер не буде у нас ніколи ані цього кафе, ані цієї малини. А адже ти обіцяла! Як ти могла? Я хочу, я хочу, щоб це було. Неначе монтажник вирізав злими ножицями найулюбленіший шматочок з нашого з тобою фільму, той, який мені дуже подобався: ми сидимо у вуличному кафе, на іспанських стільцях з підібганими ніжками, я сміюсь, замастившись у малиновий сік, а ти тримаєш край моєї сорочки і просиш сіль. Неначе сіль допомагає від малинових плям.

Так от це вже неважливо. Цього не буде і не було.

© www.jovan.com.ua

Останній шанс

Всі хороші дівчатка схильні давати хлопчикам останній шанс, коли справа пахне смаженим.

Як правило, при цьому хлопчик не обізнаний про те, що у нього, бідненького, останній шанс.

Останній шанс буває тимчасовим і контентний.

Тимчасовий — це коли хороша дівчинка говорить собі:
— Бля, все це сумно, ах, як все це сумно. У нас так змінились взаємини. Ось раніше ми трахались при першій нагоді, а зараз ні. Раніше я у нього була улюбленою дівчинкою, а зараз — хз. Він мені не подзвонив знову, хоча обіцяв. Сонечко, як ти міг?! І того разу не подзвонив. І минулої середи наїбав. Далі йде внутрішній монолог на 40 хвилин, направлений на «сонечко», в процесі якого хороша дівчинка самопідбодрюється. Вона взагалі вірить в хороше. У неї Передчуття та Інтуїція. Їм вона вірить більше, ніж фактам. Як результат — вона вирішує дати нашому герою ще один останній шанс. Визначає час. Наприклад:
— Я почекаю до понеділка, потім пошлю його нахуй.

Я не знаю жодної хорошої дівчинки, яка б в понеділок зробила це. У неї начисто вивітрюється з голови понеділок, тому що до дня Х вона впадає у страшний жахливий жах, що цей тип їй так і не подзвонив. Далі вона готова чекати до другого пришестя, лише б він подзвонив. Або приїхав. Або прояснив нарешті "незрозумілу" ситуацію, яка триває вже (підставте ваш час). При цьому менше всього вона хоче справжніх прояснень. Вона хоче казки.

Контентний останній шанс залежить від змісту казки. Якщо наш хлопчик чувак заповзятливий і всі баби у нього тарифікуються, казку він наший дівчинці забезпечить. Рясно застосовуючи «зай», «киця» і «сонечко». Казка зазвичай буває з трагічним відтінком. Після чого наша хороша девочка — вона ж хороша! — починає його не просто жаліти і прощати. Вона починає карати себе, що не розгледіла у близькій їй, загалом, людині (ну ще б! після всього що було в ліжку — невже не близький?) зародок трагедії.

Караючись і поплакавши світлими сльозами над його «Зайчику, я ж тебе люблю!», а також прошепотівши «Хай у нього все буде добре, боже, я тебе прошу». Наша дівчинка через якийсь час з'ясовує, що хлопчик знову злився. Тоді дівчинка дає йому контентний останній шанс. Ледве чутні залишки здорового глузду підказують їй, що не може чоловік тижнями і місяцями «не могти» з нею бути. Особливо хороші дівчатка рахунок ведуть на півріччя. Так, по півроку чекають. Коли розсмокчеться його трагедія. «Хай він відійде від цього — говорить собі така дівчинка. Ну насправді, не може ж він під час цього (подію підставте самі) хотіти зі мною трахатись або поїхати на пікнік!»

Може. Відповідально, на особистому досвіді заявляю, що коли чоловік вас хоче, він вас може під час хоч чого завгодно. І не тому що він такий цинічний, а просто якщо він хоче з вами бути, ви для нього ресурс, звідки він візьме сили пережити будь-яку трагедію, депресію, невдачу і обвал на біржі. А також приповзти без сил після страшного робочого дня і трохи перепочити у ваших обіймах. Тому якщо навіть він зараз раптово намалювався з небуття, то швидше за все на тій стороні йому чомусь не дають. Втім, це тимчасово. Та дівчинка теж, як пити дати, хороша. Тому він як з'явився, так і зникне. Бо ім'я їм легіон.

Ну гаразд.
Тепер ще декілька ознак того, що ви будучи по вуха у лайні граєте «хорошу дівчинку».

1) Ви вживаєте слово «здається» (я відчуваю).
Мені здається, він, все ж таки, мене любить.
Мені здається, що він ніде не знайде таку як я.
Мені здається, це справжнє.
Мені здається, що він мене розуміє.
Мені здається, він зайнятий, тому...

Що відбувається насправді? Насправді ви, мадмуазель, не працює з фактами. Ви працюєте з власною інтерпретацією.

Чим загрожує?
Як мінімум, якщо ви особливо вперті, вам загрожує дізнатися правду від сторонніх людей. «Бачила твого в машині з якоюсь бабою. Вони цілувались».
Якщо ви після цього, добре поплакавши, скажете собі: «мені все-таки здається, що у нас все ще буде добре», то ви хронічно хороша дівчинка. Таких дівчаток лікують кувалдою: «Твій одружується в наступну суботу» (реальний приклад з життя).

2) Ви вживаєте словосполучення «лише він»:
Тільки він міг так мене зрозуміти
Тільки з ним у мене був такий секс
Тільки він так любив мою кішку

Що відбувається насправді? Насправді ви, мадмуазель, не бачили реальної людини. Ви маєте справу з власною ідеалізацією.

Чим загрожує?
За ідеалізацію когось чогось життя боляче б'є по голові. Насправді потім виявиться, що так само про нього може сказати будь-яка з його подруг. І кішок він любить усіх, а не тільки вашу. І секс у вас з наступним парубком може бути краще. І не розумів він вас жодного разу, навіть не міг запам'ятати, скільки ложок цукру вам класти до кави. І що ви, чорт забирай, не п'єте каву взагалі.

3) Ви сама собі говорите «ну гаразд»:
Ну гаразд, я ще почекаю.
Ну гаразд, якщо він не може, так що ж
Ну гаразд, йому зараз гірше ніж мені

Що відбувається? Ви боїтеся і відчуваєте власне безсилля.

Чим загрожує?
Зіпсованими стосунками з самою собою. Що, внутрішній голос жодного разу вам не сказав правди? У таких випадках він зазвичай верещить: я більше так не хочу! я не подобаюся собі навіть в дзеркалі! я не відчуваю більше себе бажаною, потрібною, коханою, зроби з цим хоч щось!

І якщо ви його почуєте, ви говорите останню, найстрашнішу фразу дійсно хорошої дівчинки:

4) Я все одно не можу нічого з цим зробити

Чим загрожує?
Зробить він з вами. Він поганий хлопчик. Він може. Він вже зробив. Він бачить, що ви на все готові. Ох, як нудно мати справу з людиною, яка на все готова!

Отже, якщо ви дали вашому поганому хлопчикові багато останніх-передостанніх шансів, час зачиняти крамничку. Якщо ви невиліковно хороша дівчинка, ви його про це повідомите. Напишіть йому або подзвоніть, і ви побачите, що буде — читай спочатку. Погані дівчатка не вважають потрібними витрачати на це час і сили.

© www.jovan.com.ua

Bath

I've had baths that were deeper than you.




© www.jovan.com.ua

travel

Я люблю їздити на машині. Раніше їхав за місто і гнав. Це була свобода.




© www.jovan.com.ua

Льотчики

Він за професією був льотчиком полярної авіації, а за покликанням - жартівником. Першоквітневі розіграші видавав чи не щодня.

Перлиною цих розіграшів став репортаж, опублікований десь на Крайній Півночі газетярем, який летів на Діксон на літаку нашого льотчика і поцікавився, навіщо половина лайнера забита кубами пресованого сіна. Справжнє пояснення було простим і нудним. На острові знаходилася корова. Вона давала молоко дітлахам полярників і потребувала раціону, відмінного від ягелю. Але журналіст отримав шанс прославитися сенсацією. Від льотчика він дізнався, що на Діксоні знайшли живого мамонта, проте не можуть його ні на чому переправити на велику землю. Вирішили пустити стародавню тварину своїм ходом. Авіатори, у свою чергу, повинні забезпечити худобину провіантом по шляху проходження: скинути в тундрі в'язанки сіна через рівні проміжки. Це має націлити мамонта у потрібному напрямку.

З обслуговування пасажирських маршрутів цього льотчика зняли зі скандалом, за супер-жорстокий жарт. Під час рейсу він кілька разів виходив в салон і через ілюмінатор за кріслом якогось солідного пасажира уважно оглядав крило. На здивовані погляди відповідав заспокійливими жестами - мовляв, все гаразд. Але потім пасажир не витримав і за допомогою усного спілкування спробував з'ясувати причини такої уваги до одного з крил. Льотчик довірливо показав на проміжок між крилом і закрилками і попросив уважно за ним стежити: якщо "ось на стільки" розшириться, одразу ж бігти в кабіну і повідомити. При заході на посадку з пасажиром трапився серцевий напад.

© www.jovan.com.ua

Неприємності

Знаєте, іноді люди говорять "у мене неприємності. у мене проблеми, у мене ситуація важка, не можу дати раду". А їх обов'язково починають заспокоювати: "Тримай хвіст пістолетом, не ний, keep face, все буде добре, посміхнися!" Знаєте, чому їм так відповідають? Щоб не псували настрій своїми кислими пиками. Еґоїзм, і нічого більш.

teo

Краще нормально їсти і думати про Бога, ніж сурово поститись і мріяти про біфштекс.

Тривалі стосунки

Завжди приємно зустрічати людей, які володіють такою ж спостережливістю і здатністю чути предмети. "Підемо до мене?" - запропонував я одного разу дівчині, з якою був знайомий зовсім недавно. "А у тебе прибрано?" - запитала вона. "Взагалі-то не дуже" - зізнався я. "Тоді підемо" - відповіла дівчина і поклала запальничку у сумочку. На початку її реакція була дивною для мене, але по дорозі я зрозумів, що ідеальний порядок, зважаючи на нетривалість нашого знайомства, був би для неї образливий, оскільки видавав вульгарні наміри на її рахунок.

Як загальний безлад зближує людей, так і предмети в процесі поломки перестають бути нам байдужими. Наприклад, мій мобільний не мінявся у мене останні 4 роки. Тачскрін барахлить, скролл не крутиться, а кнопки треба натискати так ніби від цього залежить чиєсь життя. Але я не хочу собі новий телефон до того моменту, поки цей остаточно не здохне.

Адже мобільний для мене - навіть не домашня тварина, це партнер, близький друг. У нас з ним була велика кількість прямо-таки інтимних моментів (я кажу не про те, що по молодості він серйозно намагався займатися моєю сексуальною освітою). Якщо я опишу всі відчуття, які мене переповнюють, коли я намагаюсь обома руками натиснути мініатюрну кнопку С (щоб вона таки виконала потрібну функцію), розповіді Коельо про точку G видадуться керівництвом по лікувальній фізкультурі. Якщо я постараюся передати ту увагу і ніжність, з якими я торкаюсь подушечками пальців сенсорного екрану, делікатність горобця Лесбії, описана Катуллом, буде здаватися ведмедячими танцями.

Мораль: речі не просто люблять нас, вони здатні на тривалі стосунки.

Куріння

© www.jovan.com.ua

Моногамність

— Ты верный, в смысле моногамный?
— Скоріше однозадачний.
— А какая разница?
— Вірний – це від високої моралі, мабуть. А у мене ресурсів не вистачає у закоханому стані помічати інших жінок.

© www.jovan.com.ua

Щоб все було люкс

Раніше все здавалося просто. Приходить до тебе людина і говорить: хочеш сто тисяч доларів? Хочу, звісно, давайте–давайте. Хто ж відмовиться. Крутити носом у такому випадку — просто свинство. Ххе. А потім виявилось, окрім події є ще і контекст. Наприклад, тобі залишилося жити півроку, а до тебе приходить людина і каже: я тобі сто тисяч доларів, а ти за це повинен будеш щодня по 6 годин крутити динамо–машину у приміщенні без вікон. Або, скажімо, підходить до тебе людина в пустелі і говорить: хочеш сто тисяч доларів, але за умови, що їх не можна винести за межі пустелі? Ввічливе "дякую, нахуй" в цих випадках вже не здається таким безглуздим.

Ні до кого насправді не можна звертатись за порадою. Всі порадники або виправдовують власні рішення, або засуджують їх — залежно від настрою. Але зазвичай виправдовують, звісно. Ще задовго до мого питання кожен довів собі, що саме він чинив у житті правильно. Стара, товста і недоумкувата жінка, до кінця життя приречена поневірятися по психіатричних лікарнях, авторитетно навчала решту пацієнтів, що найголовніше — це весь час молитися Богу, як це робить вона, і вже тоді у них в житті точно все буде люкс.



© www.jovan.com.ua

Холодний душ

Я не мазохіст, але зранку приймаю холодний душ. Це прекрасний початок дня, оскільки потім вже точно не буде нічого гіршого.

© www.jovan.com.ua

Winter strikes back

Сижу и мечтаю: "Эх-ма!
Вот бы опять зима!
Чтобы снежок присыпал
Улицы и дома,

Чтобы из туч завеса,
Холод щипал за нос,
Чтобы пришёл из леса
Дедушка Дед Мороз.

Я бы сказал: - Это,
Если тебе не лень,
Сделай нам, деда, лето?!
А не вот эту хрень!"


More at blog.JOVAN.com.ua

© www.jovan.com.ua

Film 02

Zenit-E, Fujifilm 400

Ще одна фотографія в ЖЖ.

Цифрова і плівкова фотографія

Знаєте, яка різниця між плівкою і цифровою фотографією? Знімати - це все одно що ходити по канату. Коли знімаєш на плівку - канат натягнутий високо-високо. Брякнешся так брякнешся по-справжньому. У цифровій фотографії канат лежить на підлозі.

Spring 2008

Ходили у ботанічний сад. Бачили сині і унікальні рожеві проліски.



Всі фотографії в ЖЖ.

Ukrainian Fashion Week 2008: Oleksiy Zalevsky

More at blog.JOVAN.com.ua

Ukrainian Fashion Week 2008: Olena Dats

More at blog.JOVAN.com.ua

Ukrainian Fashion Week 2008: Svetlana Tegin

More at blog.JOVAN.com.ua

Current mood

Radio jovan

З першим днем весни відкрилось маленьке онлайн-радіо. Радіо без реклами, нудних розмов та передозування попси. Маю надію всім сподобається.

Хуй

Щоб остаточно закріпити за собою гламурний та пафосний образ, публікую ряд відкоригованих приказок і народних мудростей:

мистецтво вимагає хуй.
менше знаєш - міцніше хуй.
не страшний чорт, як його хуй.
богу богове, а кесарю - хуй.
у здоровому тілі - здоровий хуй.
буде і на нашій вулиці хуй.
де тонко, там і хуй.
дружба дружбою, а служба хуй.
знає кішка, чиє м'ясо хуй.
і хочеться, і хуй.
який піп, такий і хуй.
не мала баба клопоту, купила баба хуй.
не місце красить людину, а людина хуй.
обіцяного три роки хуй.
риба шукає де глибше, а людина - де хуй.
і сміх, і хуй.
мілиє бранятся — тільки хуй.
не у бров, а в хуй.
у семи няньок дитя без хуя.
муж і жена - один хуй.
і вівці цілі, і вовку хуй.
по вусам текло і в рот хуй.
який же русскій не любить хуй.
запрєтний хуй сладок.
лєті-лєті лєпєсток через північ на хуй.
мал хуй да дорог.

Весілля!

Величезне весілля на 300 людей. Після урочистої церемонії, вже під час святкування, новоспечений чоловік піднявся на подіум і підійшов до мікрофону, щоб зачитати промову перед гостями. Сказав, що хотів би подякувати всім за те, що вони приїхали і за підтримку під час весілля, особливо тих, хто приїхав здалеку. Спеціально хотів би подякувати сім'ї та родичам нареченої за те, що вони зібрались, і батька нареченої за організацію такого шикарного весілля.

Хотів подякувати всім за подарунки і за все, що вони зробили, і сказав, що для кожного приготував спеціальний подарунок виключно від себе. Тому під сидінням кожного стільця він приклеїв конверт. Сказав, що це подарунок для кожного і попросив, що всі розкрили конверти.

В кожному конверті був знімок розміром 10*15, який представляв статевий акт друга (свідка) нареченого та самої нареченої. Наречений підозрював їх і найняв приватного детектива, щоб за пару тижнів до весілля той провів розслідування.

Потім наречений ще хвилину постояв на подіумі, спостерігаючи за реакцією, після чого повернувся до свідка і сказав: fuck u, і повернувшись до нареченої повторив: fuck u, а після повернувся до шокованих гостей: Я звідси валю. І вийшов. У найближчий понеділок він подав на розлучення.

У той час як більшість пар після отримання такої інформації негайно розірвали будь-які стосунки, цей чоловік холоднокровно пройшов всю підготовку до весілля і через саму церемонію. Його помста вилилась у наступне: батьки нареченої заплатили купу грошей за свято для 300 гостей. Він повідомив всіх запрошених про те, що сталось, плюс у кожного залишилось фото на згадку. Але найважливіша штука - це те, що він зіпсував репутацію нареченої та свідка на очах у всіх друзів, рідних та сім'ї. Повний склад: батьки, брати, сестри, племінники і так далі.

liweiart

More at duplo.JOVAN.com.ua

Треба боятись дівчат

От я вам кажу: дівчат треба боятись. Серйозно.
Особливо тих, які симпатичні і дуже(!) майстерно прикидаються, що ти їм подобаєшся.
Потім можливо вони запросять або покличуть і вийде так, що ти опинишся з ними у одному ліжку зовсім голий і ви проведете здавалось (довірливому та наївному простачку) чудову ніч. А потім з'ясується, що всі свої оргазми вона симулювала. Це новий вид шахрайства.
Треба бути пильним, слухайте що я вам кажу.

Kiev, Ukraine (2008/02/24)

More at blog.JOVAN.com.ua

Ранковий секс

— Моя дівчина у захваті від ранкового сексу. Весь день після цього вона у хорошому гуморі.
— Прикро, що коли у неї секс ти вже на роботі.

Stanislav

Щастя - це коли

От писав я колись щастя - це коли тебе розуміють. Красиво, ага. Але фігня. Щастя — це коли розумієш.

Любов

Любов — це комплекс заходів, спрямований на підвищення лояльності ЦА.

Lesya, 2006

More at blog.JOVAN.com.ua

Lesya, 2006

More at blog.JOVAN.com.ua

hope

Dear diary,
My dad says he won't be getting me an iPod today. I've lost all hope, I wish I was dead. Now I'm going all goth poser on his ass. I hate my life! Now I'm going to listen to my crappy Simple Plan CD's because my dad won't get me an iPod!



2007.12.25 я взяв листок паперу і написав 18 імен, які перші прийшли мені у голову. Для цих 18 людей я зробив 17 справжніх паперових новорічних листівок і кожну окремо підписав (omfg!). 16 горизонтальних і 1 вертикальна. 4 першим іменам відповідали найкрасивіші (на мою соуфакіноб'єктивну думку) листівки. 13 листівок я подарував. 4 листівки (новорічні!) я десь загубив на початку лютого. Зараз я спілкуюсь тільки з 1 людиною з цього списку. Їй випала єдина вертикальна листівка.

2+7+12+25+18+18+17+16+1+4+13+4+1=138.
Магія чисел: 138 - це останні цифри її номеру телефону.

Але вроджена інтуїція підштовхує мене не зупинятись на цьому. Якщо порахувати суму цифр її телефону вийде число 35 і ситуація заходить у глухий кут.
Але якщо порахувати суму цифр мого телефону вийде 37. А всім відомо, що 37 - це сума чисел наших днів народження.

Дві цифри не можуть брехати, це скаже вам будь-яка циганка. Тому ми швидко ідемо на цю сторінку. Поки вона відкривається дивимось на дату поста (15 лютого). 5-1=4. Натискаємо на відкритій сторінці Ctrl+F у віконечку пишемо "37" і натискаємо Enter 4 рази. Що ми бачимо? Правильно, ми бачимо 6/37 Paris. Поруч з 37 стоїть назва міста, куди ми збірались їхати. Що означає число 6 я поки не берусь стверджувати. Але однозначно це стосується місяців. Шостий місяць чи 6 місяців - я не знаю. Крім того, 6 тричі поспіль зустрічається у моєму номері телефону. Але про це наступного разу. Коло потихеньку замикається.

Мертва культура

Здається, стрімко втрачати власну цінність потрібно зневажливо, ніби віддаєш гроші циганському брудному немитому хлопчику, який пристав до тебе ще на виході з кав'ярні. Як не смішно, але самогубство суперечить власному пафосу - заперечуючи життя не можна озиратись на нього, на його наповнення, яке складається з чужих думок та сумнівних поглядів. Інша справа зі скукою в очах зайти до ванної, ліниво, сьорбаючи з горнятка каву, порізати невинні вени і випустити червоний струмок у сантехніку - і без будь-яких самошкодувань і ниття "от ви без мене поживете" або "світ, ти - гидкий". Світ не гидкий, світу, якщо придивитись, і нема зовсім. Ми ходимо у зелених окулярах з подряпаними лінзами, наш світ двоїться, клубиться, здається він монолітний, а ризикни - зніми окуляри, глиба виявиться сірим пилом - тривожних як сон електронів. Любити, чи зневажати у такому світі по суті нема чого, так від чого ж страждати, коли залишаєш його на сумнівне згасання? Без почуттів зайти на дах, підійти до парапету і не зупиняючись ступити у вічність. Хіба вічність і ніщо не одне й те саме? Ага.

...

Резюме

Якщо ти вважаєш, що гідний заробітку від 500$ на день, пришли резюме на пошту jovan@jovan.com.ua. А то мені якось скучно.

Обіцянки-цяцянки

Довіряти краще тим, хто пам'ятає всі свої невиконані обіцянки, ніж тим, хто не може згадати ні одної.

Краса і жертви

Краса, звісно, вимагає жертв. Але для чого приносити у жертву мозок?

Caterinha, 2007

More at blog.JOVAN.com.ua

Всі люблять щоб було цікаво

Щоб дізнатись більше, потрібно стати цікавим для тих, хто тебе цікавить.

Школа

Мені здається, що саме у шкільні роки формуються стереотипи і моделі поведінки, які в майбутньому впливають на нас та нашу діяльність. При чому, багато з них - негативно. Для себе я зміг визначити наступні проблеми, які заважають нам бути більш ефективними:

1. Відсутність командної роботи
Школа не дає нам досвіду командної роботи. Виступив організатором колективного розуму - отримай двійку (а як жеж брейн штормінг?). Таким чином, як мені здається, школа виховує одинаків. В реальному житті і в роботі, комунікації надзвичайно важливі. За умов поділу праці без сторонніх консультацій ну ніяк не обійтись. Досить важко уявити собі ефективну роботу компанії, яка не використовує чужі напрацювання та досвід.

2. Спеціалізація
По суті, цей пункт перегукується з попереднім. Спеціалізація у школі практично відсутня. Наскільки я пам'ятаю, ставлення до учня, у якого по всім предметам четвірки, було набагато кращим, ніж в учня у якого по кільком предметам були п'ятірки, а по іншим - тріки-двійки. Всіх під одну лінійку, і не важливо, що при цьому можна загубити талант.

3. Обмеження у часі
У всіх свої особливості. Різні люди працюють ефективно у різний час - є сови, є жайворонки. Для школи ця грань відсутня. Вчишся? Будь ласкавий, прийди о 8-й - піди в 15:00. Результат? Проблеми з успішністю.

Є багато людей, які можуть ефективно працювати тільки у другій половині дня або вночі. Вони пішли з постійної роботи на фріланс і задоволені життям і відчувають себе більш ніж комфортно. А що скажуть у школі? Правильно - лінивий і соня.

4. Тиск авторитету
Наскільки я пам'ятаю, нав'язування думки викладача - абсолютно нормальна практика у школі. Очевидно, що вона відбиває будь-яке бажання думати і формувати свою точку зору. Скільки людей, які бояться висловити свої думки начальству. Навіть у випадку, коли їм відома проблема і методи її рішення. Директору видніше. Або інша ситуація, коли є проблема, але рішення для неї не зовсім очевидне. В подібних випадках багато хто вибере змовчати, маючи страх отримати відповідь - "Знайшли проблему - так вирішуйте її".

5. Помилятись не можна
У школі з цим все досить просто. Помилився - отримай ніжчу оцінку. Коли я тільки починав працювати - панічно боявся помилитись. Зараз я помічаю, що дуже багатьох конфліктів можна було уникнути, якби у людей не було цього страху. І якби були розвинуті навички ідентифікації проблем. І не було б розповсюдженого рефлексу "згрібати сміття під килим". Не помітили, ну і добре. Не помиляється той, хто нічого не робить. Коли робиш помилку - пост фактум, намагаєшся розібратись у її причинах. Ти радієш їй, так як набув додатковий досвід.

6. Робота над помилками
Один з найкорисніших методів - шкода, що йому приділяється так мало уваги. Хоч всім відомо, що розумний вчиться на чужих помилках, але є один нюанс. Існує чітка грань між поняттями "знати" і "усвідомлювати". Знати - це мати інформацію відносно чогось, а усвідомлювати - це коли інформація підставляється у загальну картину світу. Усвідомлення може прийти тільки в результаті власного досвіду. Тобто про чужі помилки ти можеш знати, але поки не відчуєш їх вплив на собі - особливої цінності вони практично не несуть.

Є сумніви? Приклад: на питання чи хочете ви мати здорових дітей, я певен, всі дадуть ствердну відповідь - "Звісно я хочу щоб мої діти були здоровими". Що потрібно для цього? Це так само знають всі: висипатись, вести активний спосіб життя, намагатись уникати стресів, не курити, не зловживати кавою та алкоголем і так далі. Але от тільки уникати стресів починають зазвичай після зривів або інфарктів, споживання кави скорочується після початку проблем із серцем, і про заняття спортом задумуються серйозно тилькі після початку проблем із здоров'ям. Не всі, звісно, але більшість - це точно. Ось вона - різниця між знанням і усвідомленням. Грім не вдарить - дурний не перехреститься.

7. Допоможіть мені визначитись
Ось вона - головна мета для школи. Не випустити стадо клонів із заданим багажем знань. А допомогти людям, в один із найважчих періодів їх життя, визначитись. Визначитись, адаптуватись, знайти своє місце. Мені, наприклад (як я зараз розумію), не вистачало введення у психологію та основ комунікації. Риторики, може бути. Але замість допомоги ми отримуємо тиск і спробу загнати у рамки.

До того ж, крім допомоги у самовизначенні, школа мала б давати навики отримання знань. Не зубріння, яке відмінно працює на короткостроковий результат, при чому як у школі так і у ВНЗ, а саме отримання знань. Ось так.

Всім відомо, що чоловіки керують світом

Всім відомо, що чоловіки керують світом.

Багато хто знає, що жінки керують світом і дозволяють чоловікам думати, що вони керують світом, тому що чоловікам так спокійніше.

Мало хто знає, що чоловіки керують світом, при цьому дозволяючи жінкам думати, що вони керують світом і чоловіками, тому що жінки від цього пруться.

Є думка, що насправді світом править ця рекурсія.

Щастя рухатись

Всі ми любимо помудрувати і пофілософствувати, коли трапляється така нагода. Цим я і займусь.

Щастя — це певний процес переживання приємних відчуттів, який має певну тривалість у часі. Часу у нас достатньо, залишилось набратись відчуттів. Найпростіші — їжа та секс. І перше, і друге. І побільше! Хтось скаже — музика, кіно, література. Теж піде. Або всіх перемогти і стати найпершим. Згоден. А якщо не вистачає відчуттів, куди всі біжать? Подорожі, ага. Хочеться ще гостріше? Будь ласка — лижі, сноуборд, серфінг, велосипед, мотоцикл і ще багато чого, не менш екстремального.

Всі ці відчуття об'єднуються однією простою штукою — це все РУХ. І переважно відчуття тим яскравіші, чим вища швидкість, чим більше світ навколо. Приємні відчуття можливі тільки у динаміці. Інакше навіть їжею можна було б насолоджуватись, просто поклавши шматочок до рота і завмерти від задоволення на півгодини. Але жодна людина так не робить — кожен кусає, жує, ковтає, бере ще. Рухається у цій ситуації та отримує масу приємних відчуттів. І тут не треба думати — природа дала шанс кожному, а далі, якщо хочете більше — намагайтесь самі.

Так до чого це я. До бордерів. А особливо до бордерів, які відвідують Протасів яр. А особливо до бордерів-дівчат. Які переважно сидять рядочками на схилі, лежать бо впали або підіймаються вгору. Реально ніразу не бачив як вони спускаються вниз. Так для чого тоді цей екстрим?

Скільки

Скільки у небі літаків?
Я бачу як мінімум три.

Скільки у небі гілок дерев?

Скільки небу подарували різнокольорових куль?

Скільки ще чекати мені відпущення моїх гріхів?

Скільки мені терпіти тут - до мого Парижу?

Скільки людей мерзне на холоді?

Скільки буде ще війн?

Скільки пісень буде щастя почути?

У скількох відображеннях себе знайти?

Скільки сходів сонця мені відведено зустріти?

І до скількох я вмію рахувати?

Штормове попередження

Вік, власне, гарний тим, що ти починаєш потихеньку сам себе виховувати і заспокоювати. Свій дурний характер, соплі, сльози, примхи, коли тобі щось не дають, у принципі, можна якось витримувати, як шторм, який накинувся на корабель. Навкруги баклажанове небо, блискавки у небі, як нерви у підручнику анатомії, вітер свище, хвилі одна вища одної, корабель от-от кине на скелі, а ти гордий стоїш і, стиснувши зуби, тримаєш штурвал насмерть. І керуєш себе ділом займатись, щоб не витрачати дарми сили та час. І на носі красиво поблискує гарна назва корабля, золотом переливається "Сублімація".

Marik Marakesh, 2006

More at blog.JOVAN.com.ua

стиль-визаж: Татьяна Гриценко, Татьяна Муравьицкая
одежда: Лилия Пустовит

Обійми

Частіше обіймайте близьких людей. У книжці з психології, наприклад, написано, що дитину потрібно обіймати не менше 8 разів на день. А у програмі BBC показують, що навіть рослини люблять, коли їх гладять — тоді квіти на квартирному підвіконні краще ростуть.

Обіймаю.

Польоти

Якщо дивитись навкруги, то міжстатеві стосунки зараз за великим рахунком нагадують ці самі архівні кадри хронік про перші спроби літаків здійнятись у небо. Ось вже і побіг, от вже і почав махати, ось і відштовхнувся ніби, а потім бах, клац, дрить-мать, двадцять п'ять за рибу гроші. З набраної висоти падати, звісно, гірше, але висотка все-таки говорить про те, що система вцілому життєздатна.

А давай?

- Слухай, ми з тобою дорослі люди, давай пропустимо кілька етапів закоханості, не будемо витрачати час і сили на довгі прогулянки, обійдемось без різної дурні і перейдемо до неминучого...
– До розставання?

Є такі хлопчики

Хотів сказати вам за інтернет. Інтернет - це більше, ніж добре, це - о дівний новий мір.
Є такі хлопчики як Кулік, Март, Скворцов та інші. Яким не дають. Справа у тому, що вони не сильно симпатичні. Проблемно забезпечені. Натужно дотепні і дряблом'язові. В ієрархії стада павіанів вони займали б місце в третьому ряду ліворуч. І їм би і там не давали. Дають альфа-самцям. А такі хлопчики - не альфа-самці. З ними не фліртують у нових компаніях. Відмовляються від їх запрошень потанцювати. Випивають, хіба що, нахаляву пару коктейлів в барі. Після чого йдуть з ооон тим хлопцем. Впевненим хлопцем. Велелюбні (любвєобільниє, як хто не знає) дівчата звертають на них увагу в останню чергу. Коли попробували інших. Які у всіх відношеннях кращі. Яким велелюбні дівчата набридли. Такі хлопчики зазвичай догулють чужих жінок. Тому що інші їм не дістаються.
Але все змінив інтернет. Тепер будь-який такий хлопчик може місяцями парити мозок. Найцікавішим жінкам. Тим, кого він сам вибрав. Проникатись її інтересами, веселити її. Розповідати про себе. Лоскотати її сексуальні інстинкти. Наближувати і відвертати. Створювати образ.
Я знаю про що кажу. Я познайомився з інтернетом у 1998 році. У 15 років у мене почалось нове життя.
Доречі, в клубах з тими хлопчиками так ніхто і не знайомиться.

Киевский городской дом ребенка

More at blog.JOVAN.com.ua

Тест livejournal-трансляції

Додати цей щоденник до друзів у LiveJournal.com

Попсові закони і геніальність кохання

Нас дратує попса. Нас дратують серіали. Нас дратує все. А дарма.
Дарма, кажу я.
Так, кажу я, це великий закон руху від геніального до банального — він є, він діє і він забезпечує живучість людства.
Хіба вся історія людства не є наочним підтвердженням дії цього закону? Мавпа взяла палицю — це була геніальна мавпа. Слідом за нею взяли палиці й інші мавпи — вони вже не були геніальними, вони просто мавпували, передражнювали.
Так уперше геніальне стало банальним.
А потім невідомий геній вигадав колесо. І нехай це перше колесо було просто колодою, підкладеною під тушу мамонта — але той, хто це вигадав, був генієм, може, крутішим за Ейнштейна. Всі наступні колеса вже не були геніальними. Вони могли бути якими завгодно практичними, якими завгодно гарними, залізними, дерев'яними, скляними, пластмасовими — але геніальними вони вже не були. Колесо стало банальним.

Я думаю, якби ця людина тоді могла закріпити за собою авторські права на цей винахід, до сьогоднішнього дня вона могла б скупити не те що Землю, а більшу частину нашої галактики. Правда, нащадки повбивали б один одного, намагаючись поділити цю спадщину. Ну, або до нашого часу у його нащадках вже значилася більша частина людства.

Так Закон попси працює на благо людства.
Він універсальний. Він працює в будь-яких сферах. Доводити це не треба, ви й самі з легкістю підберете будь-які приклади.
Просто я хочу сказати, що цей закон ані поганий, ані гарний — він діє.
Він діє і у мистецтві. Все геніальне згодом стає надбанням масової культури, а потім остаточно попситься.
Перші лижі біля печі були, напевно, дуже зворушливими. Але коли біля цієї самої печі поставило свої лижі стільки народу, що ними (лижниками) можна було б заселити пристойне місто, стало якось не по собі. Ну, ви розумієте, про що я.
Але навіть геній не може щодня вигадувати щось геніальне. Він створює прийом (або кілька прийомів, якщо вже дуже геніальний) і використовує його.
Геній створює прийом, талант мистецьки користується прийомами, а суспільство зводить прийоми до банальності. Це ані погано, ані добре — це життя. Нагадую: це закон, що дозволив людству вижити. І більшій частині людства до генія немає ніякої справи, воно користується вигадками генія в їх адаптованій, банальній формі. У більшості випадків не стаючи від цього ані краще, ані розумніше, ані духовно багатше — просто споживає. Закон виживання, що ви хочете?

А от цей принцип у його первісній, природній формі.
Я про кохання.
Коли людина вперше відчула кохання? Думаю, набагато раніше, ніж вигадала колесо. І, можливо, ще раніше, ніж взяла у руки палицю, щоб збити банан. А, можливо, вона відчувала його завжди. І, можливо, будь-яка істота може ЦЕ відчувати.
От, наприклад, ви рідко з'являєтесь вдома, але, коли з'являєтесь, кіт, який раніше був до вас начебто навіть якось байдужий, не відходить від вас ані на крок, леститься, треться, підлизується. Втім, це я навожу не у вигляді доказу, а у вигляді ліричного відступу.
Отак.

Скажіть, чи всі ми і чи завжди відчуваємо кохання? Те саме, доступне людині, яке оспівує все мистецтво — кохання до особи протилежної статі (ну, або своєї статі — не будемо чіплятися до дрібниць, так?). Ні, звісно. Рідко, дуже рідко нас відвідує це почуття. І навіть, підозрюю, відвідує далеко не всіх. Тобто, здатність кохати можна прирівняти до спалаху геніальності. Але здебільшого люди намагаються відтворити те, що вони колись відчували (або про що, хоча б, прочитали або почули) — у межах сил, чесно і старанно симулюють закоханість. А якщо не вистачає розуму й серця навіть на це — як можуть, відтворюють чисто механічний процес фізіологічної близькості. У більшості випадків це старий добрий трах, або, делікатно висловлюючись, «випадкові зв'язки», іноді спілкування з повіями, зрідка насильство. Але все це — Закон попси в дії.

Ну, що ж. Давайте жити так, як нам визначила природа. Давайте користуватися тим, що нагромадив для нас геній людства. Давайте, нарешті, грати в почуття, зображаючи із себе палких закоханих або втомлених циніків. Але давайте пам'ятати, що всі попередні генії були людьми — такими ж людьми, як ми. І кожен з нас здатний зробити щось геніальне. Якщо вже не вигадати колесо, то хоча б кохати — чесно, відкрито та щиро. Це геніальність, яка під силу кожному з нас. Треба частіше нагадувати собі про це.

Жонглери

Щоб завоювати імідж в якомусь віртуальному просторі вишуканої інтелектуалки, дівчині достатньо навчитись жоглювати трьома словами: екзистенціальність, пубертат і постмодернізм. Хоча будь-яке з трьох слів легко заміняється на інші, настільки ж багаті. Словник якось складу, матеріалу за роки багато назбиралось.

Щоб завоювати імідж гламурної кішечки, треба жонглювати трендами, снідати у "Шоколаді" і кутатись у вовняний плєд. Список трендів скласти не обіцяю, але ви знаєте, де його шукати.

Щоб завоювати імідж розпустниці, достатньо вдало жонглювати словом "хуй", написати один пост про анальний секс або невеличкий посібник на тему "як швиденько трахнутись з тим, на кого впав погляд".

Щоб завоювати імідж феміністки, треба заперечувати слабкість жіночої статі - інших компонентів і не треба, а жонглювання зовсім недоречно, жінки вам не клоуни.

Як не дивно, але щоб мати імідж тупої пізди, варто філігранно комбінувати всі вищенаведені способи. Тяга до глибини у будь-якому з них може допомогти досягти того ж результату, але не гарантовано і повільно.

Нас осталось очень мало

Кто не с нами - тот не предаст.

Африканська культура. Скоро на київських танцювальних майданчиках

Бонус:

jovan-2008

Тепер мене можна любити виключно за творчість.


More at blog.JOVAN.com.ua