@ 2009-09-09
Кожен раз, наступаючи на фрази любові під під'їздами, я думаю "А от би і мені так хтось написав доброго ранку!". Це моя мрія така тиха, наступальна. Іноді написано "я тебе люблю", але не під моїм під'їздом. В такі моменти я по-особливому посміхаюсь – радий за цих людей.
Багато що може принести радість. Не тільки слова любові.
Влітку, наприклад, гаряча вода. (Але у мене вона завжди є)
Ще їжа. О, так. Їжа - це саме те, що може принести радість. Тому що радість - це продукт який швидко псується. "Хоп-хоп! Раз і з'їв".
jovan wrote,
@ 2007-07-07 21:12:00
пʼятниця, 11 вересня 2009 р.
Відкритий рот і не тільки
неділя, 30 серпня 2009 р.
субота, 15 серпня 2009 р.
пʼятниця, 5 червня 2009 р.
Vichy виводить вши
Є люди які багато говорять, але нічого не роблять. А є люди, які багато роблять але мало говорять. Перші знаходяться у особливій пошані серед жінок, другі - в пошані у мене.
Завдяки моїй Ірі, я з вчорашнього дня здоров'я мого волосся зміцнюється за допомогою новітніх технологій, що діють на коріння волосся, покращують та стимулюють його активність. Якщо вірити заявам виробника, то зовсім скоро я отримаю сяюче здоров’ям волосся, на яке приємно дивитися.
вівторок, 2 червня 2009 р.
середа, 13 травня 2009 р.
середа, 1 квітня 2009 р.
вівторок, 31 березня 2009 р.
понеділок, 30 березня 2009 р.
неділя, 29 березня 2009 р.
365/1
Дерева сидять в землі на одному місці протягом століть. Але коли ти повертаєшся додому з пабу, їм вдається вистрибнути прямо перед твоїм чолом.
Inspired by Samuel Francois.
неділя, 22 березня 2009 р.
пʼятниця, 6 березня 2009 р.
you are awesome! you are great! you are really good!
Якщо ви подивились на час цього відео і тільки цьому проіґнорували його - я вам скажу, що ви пропустили найкращі 16,5 хвилин сьогоднішнього дня.
вівторок, 13 січня 2009 р.
Щоб бути щасливим потрібно обов'язково когось любити
Маленька історія з життя невідомої мені людини:
Сьогодні моєму дідові виповнилось би 77 років. Однак Валентин Андрійович, на жаль, не дожив до цієї дати трохи більше року, віддавши богові душу дощового осіннього вечора, в середу 19 вересня. За пару років до смерті у нього почались серйозні проблеми з пам'яттю, трохи пізніше — з координацією рухів, а ще через деякий час лікарі діагностували пухлину мозку. Протягом останніх шести місяців свого життя він насилу пересувався, ледве розмовляв, майже нічого не їв і часто не міг згадати події добової або навіть годинної давності. Втім, пам'ять підводила його і раніше: дружина весь час ображалась за те, що він забував річницю їх весілля. З цього приводу були сварки, багато сварок. Тим не менш, дід дуже любив свою дружину і щороку дивився на неї, як до божевілля закоханий юнак.
Останні два тижні дідусь зовсім не вставав з ліжка, абсолютно нічого не їв і зовсім припинив розмовляти. Він просто лежав, час від часу важко повертаючись на бік. І ось одного разу ввечері, коли за вікном пішов дощ, він ледве чутно вимовив: «Любо». Його дружина в цей час була на кухні і, почувши голос чоловіка, побігла до нього в кімнату. «Який сьогодні день?» — пошепки хрипло запитав дід. «Середа, Валенько», — відповіла дружина. «Ні, який сьогодні день?» — дід повторив питання. Дружина його замовкла і замислилась. «Сьогодні 19 вересня, річниця нашого знайомства», — тихенько сказав дід і зовсім тихо, вже майже із заплющеними очима, додав: «Ось вже 56 років, як я тебе дуже люблю, Любочко! Вибач мене за все...»
субота, 10 січня 2009 р.
Я — ноутбук
Не можна здійснити кругосвітню подорож щоразу повертаючись додому.
Хочу щоб згин її ліктя був моєю постіллю. Щоб з нею я міг заплющити очі й не почути, як хтось пішов, як крутиться за вікном на підвіконні птах, як шкребе асфальт двірник, як вібрує телефон, притиснувшись до мого бедра у кишені, як рушає з місця ліфт.
Вона - це рідкісна можливість реалізувати режим Sleep, заданий в моєму мобільному світі. Я, здається, просто ноутбук, який дуже добре себе знає. У мене є межа заряду і є вагоме відчуття розрядки, і в режимі Sleep я живу так само - готовий запустити будь-яку програму по кліку мишки, дрімаючи під закритій кришкою, але не заряджаючись, а повільно вмираючи.
Я живу від розетки до розетки, і живу недовго - моїми ресурсами розпоряджаються розумно, але сповна. Мені не потрібна карта точок заряду в місті. Мені потрібна одна єдина Точка.
середа, 31 грудня 2008 р.
2009
Дорогі ви мої! Бажаю вам щастя, здоров'я, кохання, сонечки ви мої! Хай все у вас получається, милі ви мої!
В канун нового 2009-го року дозвольте принести вам мої найщиріші вітання. Хай сніжинки радісно кружляють за вашими вікнами. Хай ялиночки тішать вас своїми нарядами. Хай Дідусь Мороз не забуде залишити вам файних подарунків. Хай шампанське грає у ваших бокалах!
З Новим роком! З Новим щастям!
Обіймаю вас.
Ще кілька картинок на blog.JOVAN.com.ua
© www.jovan.com.ua
P.S. Подарунки будуть, але трохи пізніше ;)
P.P.S. Привітання з 2008 роком було таким.
вівторок, 25 листопада 2008 р.
понеділок, 3 листопада 2008 р.
Підписатися на:
Дописи (Atom)
