Льотчики

Він за професією був льотчиком полярної авіації, а за покликанням - жартівником. Першоквітневі розіграші видавав чи не щодня.

Перлиною цих розіграшів став репортаж, опублікований десь на Крайній Півночі газетярем, який летів на Діксон на літаку нашого льотчика і поцікавився, навіщо половина лайнера забита кубами пресованого сіна. Справжнє пояснення було простим і нудним. На острові знаходилася корова. Вона давала молоко дітлахам полярників і потребувала раціону, відмінного від ягелю. Але журналіст отримав шанс прославитися сенсацією. Від льотчика він дізнався, що на Діксоні знайшли живого мамонта, проте не можуть його ні на чому переправити на велику землю. Вирішили пустити стародавню тварину своїм ходом. Авіатори, у свою чергу, повинні забезпечити худобину провіантом по шляху проходження: скинути в тундрі в'язанки сіна через рівні проміжки. Це має націлити мамонта у потрібному напрямку.

З обслуговування пасажирських маршрутів цього льотчика зняли зі скандалом, за супер-жорстокий жарт. Під час рейсу він кілька разів виходив в салон і через ілюмінатор за кріслом якогось солідного пасажира уважно оглядав крило. На здивовані погляди відповідав заспокійливими жестами - мовляв, все гаразд. Але потім пасажир не витримав і за допомогою усного спілкування спробував з'ясувати причини такої уваги до одного з крил. Льотчик довірливо показав на проміжок між крилом і закрилками і попросив уважно за ним стежити: якщо "ось на стільки" розшириться, одразу ж бігти в кабіну і повідомити. При заході на посадку з пасажиром трапився серцевий напад.

© www.jovan.com.ua

Неприємності

Знаєте, іноді люди говорять "у мене неприємності. у мене проблеми, у мене ситуація важка, не можу дати раду". А їх обов'язково починають заспокоювати: "Тримай хвіст пістолетом, не ний, keep face, все буде добре, посміхнися!" Знаєте, чому їм так відповідають? Щоб не псували настрій своїми кислими пиками. Еґоїзм, і нічого більш.

teo

Краще нормально їсти і думати про Бога, ніж сурово поститись і мріяти про біфштекс.

Тривалі стосунки

Завжди приємно зустрічати людей, які володіють такою ж спостережливістю і здатністю чути предмети. "Підемо до мене?" - запропонував я одного разу дівчині, з якою був знайомий зовсім недавно. "А у тебе прибрано?" - запитала вона. "Взагалі-то не дуже" - зізнався я. "Тоді підемо" - відповіла дівчина і поклала запальничку у сумочку. На початку її реакція була дивною для мене, але по дорозі я зрозумів, що ідеальний порядок, зважаючи на нетривалість нашого знайомства, був би для неї образливий, оскільки видавав вульгарні наміри на її рахунок.

Як загальний безлад зближує людей, так і предмети в процесі поломки перестають бути нам байдужими. Наприклад, мій мобільний не мінявся у мене останні 4 роки. Тачскрін барахлить, скролл не крутиться, а кнопки треба натискати так ніби від цього залежить чиєсь життя. Але я не хочу собі новий телефон до того моменту, поки цей остаточно не здохне.

Адже мобільний для мене - навіть не домашня тварина, це партнер, близький друг. У нас з ним була велика кількість прямо-таки інтимних моментів (я кажу не про те, що по молодості він серйозно намагався займатися моєю сексуальною освітою). Якщо я опишу всі відчуття, які мене переповнюють, коли я намагаюсь обома руками натиснути мініатюрну кнопку С (щоб вона таки виконала потрібну функцію), розповіді Коельо про точку G видадуться керівництвом по лікувальній фізкультурі. Якщо я постараюся передати ту увагу і ніжність, з якими я торкаюсь подушечками пальців сенсорного екрану, делікатність горобця Лесбії, описана Катуллом, буде здаватися ведмедячими танцями.

Мораль: речі не просто люблять нас, вони здатні на тривалі стосунки.

Куріння

© www.jovan.com.ua

Моногамність

— Ты верный, в смысле моногамный?
— Скоріше однозадачний.
— А какая разница?
— Вірний – це від високої моралі, мабуть. А у мене ресурсів не вистачає у закоханому стані помічати інших жінок.

© www.jovan.com.ua

Щоб все було люкс

Раніше все здавалося просто. Приходить до тебе людина і говорить: хочеш сто тисяч доларів? Хочу, звісно, давайте–давайте. Хто ж відмовиться. Крутити носом у такому випадку — просто свинство. Ххе. А потім виявилось, окрім події є ще і контекст. Наприклад, тобі залишилося жити півроку, а до тебе приходить людина і каже: я тобі сто тисяч доларів, а ти за це повинен будеш щодня по 6 годин крутити динамо–машину у приміщенні без вікон. Або, скажімо, підходить до тебе людина в пустелі і говорить: хочеш сто тисяч доларів, але за умови, що їх не можна винести за межі пустелі? Ввічливе "дякую, нахуй" в цих випадках вже не здається таким безглуздим.

Ні до кого насправді не можна звертатись за порадою. Всі порадники або виправдовують власні рішення, або засуджують їх — залежно від настрою. Але зазвичай виправдовують, звісно. Ще задовго до мого питання кожен довів собі, що саме він чинив у житті правильно. Стара, товста і недоумкувата жінка, до кінця життя приречена поневірятися по психіатричних лікарнях, авторитетно навчала решту пацієнтів, що найголовніше — це весь час молитися Богу, як це робить вона, і вже тоді у них в житті точно все буде люкс.



© www.jovan.com.ua