понеділок, 29 жовтня 2007 р.

Осіння криза

Це буває щороку.
Ну от реально щороку!
Як осінь, так купа людей на вулиці ходить у соплях.
Причому, це не нежить у більшості випадків. Більша частина бідак чмихає носом від жалості до себе: тому що наближається зима, а постійного партнера у них дотепер немає.
Зима — це ж такий час, коли мороз, і на побачення особливо не побігаєш. Але навіть якщо й викинеш гроші на якесь кафе, то розвести партнера на перший секс набагато важче. Ну просто тому, що у дівчат під джинсами некрасиві товсті колготки і теплі штани, які вони спочатку так старанно ховають, і на багатьох чоловіках теж якісь кальсони, у яких нестерпно важко почуватись мачо.

Що це значить? Це значить, що організм підказує: якщо не хочеш зимувати на самоті, то у тебе зараз лишився останній шанс знайти когось, щоб потім не морозити сраку, а спокійно приходити в теплу квартиру і, зручно влаштувавшись на дивані, дивитись удвох кіно, попиваючи гарячий чай з яблучним варенням.
Якщо організм таке підказує, то протистояти йому неможливо. Під будь-яким приводом ноги самі несуть людей кудись, де блукають романтично налаштовані дівчата-хлопці з обов'язковими фотоапаратами (кльовий привід — клацнути когось серед барвистих осінніх фарб, або вже у розпачі — серед сірих оголених гілок, а потім обмінятися електропоштами, ну, чисто фотки переслати). Мужики, які їдуть у справах на автомобілях, припиняють пукати у салоні, й навіть курити, оскільки раптом на наступному повороті саме його Таврію чекає принцеса з піднятою рукою. Пасажирки маршруток, які раніше сідали на передні сидіння, тепер надають перевагу салону і, заходячи, вибирають, щоправда, поки ще прискіпливо, з ким би поруч сісти, уявляючи кількість різких поворотів на маршруті до її будинку.
Ну, словом, осінь. Ви зрозуміли.

Жнива.

От. Жнива. Це значить — не спати, намагатись щосили ледве не цілодобово, згадуючи всі здобуті за літо знайомства, навіть найдурніші і даремні, вишукувати будь-які пристойні причини, щоб ще раз подзвонити тому, кого, може, не бачив кілька років, зайвий раз прочесати однокласників і зареєструватись на черговому сайті знайомств, ну чисто із цікавості, словом жати-жати-жати, косити-косити-косити все, що колись посіяв. Уважно придивлятись навкруги і прислухатись до себе: чи не клацне?

І з кожним днем чоловіки насідають все агресивніше, жінки все слабше відпираються, тому що час йде, і теплі колготки не в коробці на антресолі, а про всяк випадок лежать у шафі, щоправда, поки ще у нижній шухляді.

Але.

Варто пам'ятати, що саме через те, що часу залишилось не так багато, підлий організм може помилитись. Підлий організм може клацнути так, що ви потім всю зиму замість того, щоб затишно влаштовуватись удвох під теплою ковдрою, будете сидіти біля вікна, чесати голову (сраку — опціонально), дивуючись «Як це я так влетів(-ла)?» і чекати на весну, щоб скоріше все переграти по-новому.

Отже, кілька порад дівчатам, які можуть стати у нагоді.

Перше.
Дівчата, якщо восени раптом на всіх вулицях активізувалися різні причепи, і навіть у метро, варто тільки пчихнути, як із сусіднього вагону починають проштовхуватись чоловіки, щоб сказати вам «Наздоров'я!» — не ведіться і не приймайте це на свій рахунок. Це сезонне. Хоча, для вірності варто глянути, чи не розійшлась ззаду спідниця по шву.

Друге.
Дівчата, якщо ви зустріли хлопчика (опціонально — іншу дівчинку), від якого у вас перехоплює подих і все завмирає усередині, не засмучуйтесь і не приймайте це на власний рахунок. Це сезонне. Хоча, для вірності варто глянути, чи не розійшлась у нього блискавка на штанях.
У випадку, якщо у чоловіка не розстібнута ширінка, приготуйтесь діяти (зберись, ганчірко!). Але запам'ятаєте найголовніше: не слухайте нічиїх рад (окрім моїх!). Просто так відпускати чоловіка з метеликами аж ніяк не можна — що б на це з не казали колеги, подружки, батьки, брати-сестри, чоловік і навіть сам лікар Комаровський. Запам'ятайте, Комаровський не приїде до вас зимового вечора пити чай з яблучним варенням і обійматись. Гарантій, що чоловік з метеликами обов'язково прийде до вас на чай, теж немає, але відчуття «Який же ж він гад!» набагато краще за відчуття «Яка ж я дура!». Принаймні взимку.

Третє.
Прислухайтесь до себе і спробуйте зрозуміти — чому у вас перехоплює подих при вигляді саме цього хлопчика. Це важливо.
Тому що надалі вам обов'язково треба буде старанно затикати ту щілинку, через яку у ваше нестійке дівоче серце пробирається дурман. Затикати принаймні доти, доки хлопчик не буде надійно взятий у руки. Коли хлочик зранку штовхає вас ліктем у бік і каже: «Пиздєць, ми проспали...» — виходить, нарешті, прийшов час випускати метеликів на волю хоч всією зграєю. Але до того часу метелики у животі — це ваша слабість, вони будуть заважати вам рулити ситуацію в потрібну сторону.

Четверте.
Придивіться до його очей. Очі обов'язково повинні бути трохи нахабні. Згадаєте школу — як всі не могли всидіти на стільці, як задирали руки "Ну викличте мене, викличте мене, ну будь ласка!", як рвалися відповідати, коли вчитель запитував домашні завдання. Такі йорзанья не цікаві - це трієчники, що випадково вивчили урок, щоб виправити отриману двійку. Або двієчники, що не вивчили нічого, але тягнучі руки тому що всі тягнуть, а в натовпі завжди менше шансів, що викличуть. Ні, такі не цікаві, навіть якщо від них у животі цілі махаони (хоча, пам'ятаєте, я чесно попереджав - не слухайте нічиїх рад). Очі повинні бути нахабними, якими (пам'ятаєте?) дивився на вчителя відмінник, що сидить на першій парті і руку ніколи не тягнув, тому що він знав - у нього і так тверда четвертна п'ятірка, а то й річна.
Отут, до речі, важливо не переплутати - такі ж нахабні очі були й у двієчника із задньої парти. Йому теж усе було пофіг, викличуть-не викличуть, тому що він твердо знав: двійку у чверті йому однаково не поставлять, трійка йому гарантована. Саме з такими очима знайомляться одружені чоловіки.

П'яте.
Не затягуйте далеке знайомство. Швидко переходьте до ближнього. Уточнюю: я не маю на увазі, що треба відразу вставати раком прямо в магазині, де Ви тільки що зустрілися. Ні.
Це значить, що якщо Вас просто пре від одного тільки погляду на чоловіка, то час працює проти Вас. Просто тому, що чим менше Ви про нього знаєте, тим більше самі фантазуєте. Чим довше про нього думаєте, тим сильніше себе накручуєте. Може вийти таке, що зрештою з'ясується - серед метеликів, що мерехтять у Вас у животі, від нього - реально тільки пара жалюгідних метеликів, а те й один великий тарган, інше все Ви собі придумали самі. А при ближньому знайомстві все дуже швидко стане на свої місця, і Ви вже почнете хоч трошки думати головою. Ну й головне, звичайно, затягуючи знайомство з одним кандидатом, Ви гаєте час, що і без того, нагадаю, біжить ой як швидко. Втім, не приймайте це на свій рахунок, це сезонне.

Шосте.
Як би Ви до своїх відчуттів не прислухалися, що б Ви не говорили собі по третьому пункту, типу, "Ах, він блакитноокий блондин!", але чоловік повинен бути насамперед чоловіком. Швидкий перехід знайомства в ближнє дозволить Вам переконатися, що впевнена постава, твердий голос і рішучі жести - це не напускне, це від душі.
Запрошуючи чоловіка в гості, варто підготуватися, і я не маю на увазі голити ноги.
Підготувати треба квартиру.
Якщо у Вас у коридорі вішалка, треба її на час зняти із шурупів і приліпити до стінки на слабенький двосторонній скотч. У коридор біля вхідних дверей поставити стопку книг. У ванній розкрутити змішувач так, щоб він починав протікати при найменшому повороті вентиля. На кухні на край холодильника поставити склянку (яку не шкода), і до половини налити її водою, а ще краще молоком. Ну так Ви самі краще знаєте свою квартиру, розберетеся, що робити.
І приготуйтеся дізнатись правду про свого чоловіка з метеликами.
Спостерігайте за тим, що він буде робити.

От він входить до квартири, повертається, щоб закрити двері, і чіпляє на підлогу стопку із книгами - по всьому коридорі розсипаються листочки. Ви мовчите і спостерігаєте.
Він вішає свій "ну зовсім як у Нео" плащ на вішалку - і вона обвалюється разом з усіма Вашими капелюшками. Стисніть зуби і мовчіть. Спостерігайте.
Він заходить у ванну помити руки, змішувач перетворюється на фонтан. Не спішіть до нього на допомогу, спостерігайте.
Проходячи на кухню, він збиває з холодильника склянку - Ба-бах! - і по всій кухні розпливається молочна пляма. Якщо отут він закричить "Мама!" або навіть заплаче - однаково тримайте себе в руках. Спостерігайте.

Спостерігайте - злиться він або не злиться, лається матом про себе або в голос, червоніє або блідне, вибачається за незручність або репетує: "що ж ти його сюди поставила, дурепа!". Але найголовніше - наскільки він уміє контролювати ситуацію.

Якщо він злякався вже в коридорі, розгубив всю свою рішучість і тепер тиснеться у кутку, затравленно озираючись по сторонам - женіть його. Пошліться на те, що Вам треба добре поприбирати "після нього", і женіть нафіг. Користі від нього не буде.
Якщо він, як, блін, Принц Персії, все-таки пробрався через всі перешкоди на кухню, незважаючи на удари струмом з розібраної розетки все-таки заварив чай, і наче нічого не було сидить тепер на мокрому від молока дивані, жартує - придивіться до нього ближче. Це распіздяй, покидьок і мерзотник. ;) Нудно Вам з ним не буде.
Якщо ж він на льоту підхоплює падаючу вішалку, пальцями закручує змішувач, який Ви ледь змогли розкрутити розвідним ключем, знімає з дивана мокру ковдру і кладе її до пральної машинки, а до чайника навіть і не підходить, виймаючи з кишені пляшку мартіні - це мужик. Якщо до того ж у нього ще й стоїть як треба - Вам пощастило.

Ну, а якщо він прямо з коридору, не заходячи на кухню, незрозуміло як ухитрився затягти Вас до спальні - то він орел. Виходить, сидіти Вам тепер коло віконця й мрійливо чекати, поки він ще раз вирішить зайти до Вас. Але, повторюся, відчуття "Який же він гад!" набагато краще відчуття "Яка ж я дура!". Принаймні взимку.