Будильник

Я ставлю будильник на півдругу ночі, щоб не пропустити сон. По звуку відриваюсь від справ і відправляюсь у ліжко.

© www.jovan.com.ua

...

Померла людина.
(Я зараз заплачу, ви не лякайтесь)
Померла раптово, прикро. А перша фотографія, яка знайшлась, залишилась з паспорта. Мало того — цифрова. Все як завжди. Провали у світлі. Жирні темні контури по силуету. Подушкоподібне обличчя через короткий фокус. Повна відсутність дрібних деталей. Офіціозно-переляканий вираз обличчя.

І ніби є інші фотографії. Їх багато різних. Ось він, за Тетянкою, примружився. Це на рибалці тоді у жовтні. А тут групова фотографія випускників. Так, його трішки Микола затулив. Там так мало місця було. І фотограф поспішав. А це ми розведення мостів у СПб ходили дивитись. Онде, на задньому плані — Петропавлівка, бачите? Не бачите? Але це Петропавлівка! А тут вони у Єгипет їздили. Ну, обличчя, правда в тіні. Вони хотіли сфотографувати піраміду. А це на дачі він увечері виходив покурити. На ньому така шапка смішна була. Шапку прибрати можна? У нього тут такий погляд хороший. Ну, і відблиски на окулярах прибрати. І всі ці стопки домашніх альбомів не можуть допомогти.

А іноді просто немає сил розбирати ці фотографії. Тому що не віриться, що його немає. Не віриться, що все це — тепер буде тільки в спогадах. І тоді "на допомогу" приходить фотографія на паспорт. Найочевидніший засіб. Я не пам'ятаю, вкотре я роблю це зараз. Просто не хочу пам'ятати.

Фотографуйтесь у хорошій студії з усмішкою на обличчі! Фотографуйтесь, поки ви молоді і здорові! Фотографуйтесь, коли вам є, що висловити у погляді, для тих родичів і друзів, які залишаться після вас. Фотографуйтесь і кладіть фотографію на видне місце. Тому що буде гірко і боляче наспіх гортати тремтячими пальцями альбом, коли ще не віриться, що все у минулому.

© www.jovan.com.ua

Ідеальний клас

Всі фотографії в duplo.jovan.com.ua.

I have a lot of secrets, but i never lie

Юля, коли заходила до мене в гості, зазирнула до моєї кімнати і сказала з повагою: «Все ж таки, ти, Йоване, чесна людина».

Я дійсно дуже чесна людина. У мене дійсно бардак у кімнаті. Будь-яка людина, яка потрапила до мене у гості, легко могла переконатись у тому, що я не люблю прибирати. І що у мене багато рослин і на дверях написана історія одного, здавалось би, невдалого візиту Катрін. Я ніколи не брешу, якщо мова йде не про роботу. Про роботу я теж не дуже брешу, але говорю обережно, так, щоб ніхто не зрозумів, зробив я її або не зробив.

Але якщо я написав, що я впав на роликах і не можу рухатись, то я дійсно впав і дійсно не можу рухатись. Якщо мене заарештувала міліція, то вона мене насправді заарештувала. Я не белетрист, і у мене дуже мало фантазії. Я не в змозі придумати навіть простого сюжету з неіснуючого життя, і це дуже добре, тому що інакше я давно заробив би собі величезну кількість грошей, став би пити якісь неприродні напої і досить швидко б врізав дуба від якоїсь невідомої хвороби.

© www.jovan.com.ua

Окремо

Коли ви розходитесь. Коли ви, вже не тримаючись за руки, йдете абикуди і знаєте, що йдете нарізно, окремо, не дивлячись один на одного, і все вже вирішено. Все вже ясно і вже нічого не буде. Нічого навіть сподіватися. А на що тут сподіватися? І навіть не важливо, хто винен. Хоч і так ясно хто. Адже в таких речах завжди хтось винен. Звісно ж. Адже просто так ніхто не розходиться. Розходяться завдяки чиїйсь провині. Розходяться тому, що хтось не так поводився і знав чудово, що не так поводиться, і говорилось не раз: «Не роби так. А якщо будеш так поводитись, ми обов'язково розійдемось». І ось — що за людина! — не послухалась, і поводилась погано або робила те, що робити було не треба, і не робила того, що треба, і вона, звісно ж, винна, і з'ясовувати нічого. Адже можна було просто робити те, що просили, і не робити те, чого просили не робити. Так от все це вже неважливо.

І ось ви йдете, опустивши голови, а назустріч, як навмисне, веселі пари з дітьми, у вальсі, у менуеті, у па-де-де, з повітряними кульками, з бубликами, з імбирними пряниками на стрічках, з надувними кругами через плече, з міських ярмарків, в літні кінотеатри або в зоопарк з цукровою ватою, сміються, пускають мильні бульбашки і вкриваються літнім рум'янцем, ластовинням.

І так прикро. Можна ж було як вони. Дочекатись, дотерпіти, дотягнути. Народити дітей, накупити їм свистків повну жменю і дерев'яного коника, ходити парками по суботах і радіти життю. Але це вже неважливо. Це все не про вас. Ви ж розійшлись. Ви тепер поодинці. Вільні, окремі, легкі.

І ось ви йдете, поодинці, і знаєте, що йдете нарізно, не тримаючись за руки, і все вже вирішено. Все вже ясно. І проходите повз кафе, в яке колись мріяли зайти. Адже хтось з вас говорив: «Яке миле кафе! Ми обов'язково з тобою туди сходимо, там подають морозиво в цукрових стаканчиках із справжньою малиною». І все було не до того, не до морозива і не до малини. А зараз, адже ви вже розійшлись, і вже поодинці і навіть не важливо, хто в цьому винен, і розбиратися нічого. І ви йдете повз те саме кафе, і так погано. І сумно.

Прикро. І така нелюбов до того, хто це говорив. І навіщо було це говорити? Адже й так і не зайшли. А зараз що? Тепер не буде у нас ніколи ані цього кафе, ані цієї малини. А адже ти обіцяла! Як ти могла? Я хочу, я хочу, щоб це було. Неначе монтажник вирізав злими ножицями найулюбленіший шматочок з нашого з тобою фільму, той, який мені дуже подобався: ми сидимо у вуличному кафе, на іспанських стільцях з підібганими ніжками, я сміюсь, замастившись у малиновий сік, а ти тримаєш край моєї сорочки і просиш сіль. Неначе сіль допомагає від малинових плям.

Так от це вже неважливо. Цього не буде і не було.

© www.jovan.com.ua

Останній шанс

Всі хороші дівчатка схильні давати хлопчикам останній шанс, коли справа пахне смаженим.

Як правило, при цьому хлопчик не обізнаний про те, що у нього, бідненького, останній шанс.

Останній шанс буває тимчасовим і контентний.

Тимчасовий — це коли хороша дівчинка говорить собі:
— Бля, все це сумно, ах, як все це сумно. У нас так змінились взаємини. Ось раніше ми трахались при першій нагоді, а зараз ні. Раніше я у нього була улюбленою дівчинкою, а зараз — хз. Він мені не подзвонив знову, хоча обіцяв. Сонечко, як ти міг?! І того разу не подзвонив. І минулої середи наїбав. Далі йде внутрішній монолог на 40 хвилин, направлений на «сонечко», в процесі якого хороша дівчинка самопідбодрюється. Вона взагалі вірить в хороше. У неї Передчуття та Інтуїція. Їм вона вірить більше, ніж фактам. Як результат — вона вирішує дати нашому герою ще один останній шанс. Визначає час. Наприклад:
— Я почекаю до понеділка, потім пошлю його нахуй.

Я не знаю жодної хорошої дівчинки, яка б в понеділок зробила це. У неї начисто вивітрюється з голови понеділок, тому що до дня Х вона впадає у страшний жахливий жах, що цей тип їй так і не подзвонив. Далі вона готова чекати до другого пришестя, лише б він подзвонив. Або приїхав. Або прояснив нарешті "незрозумілу" ситуацію, яка триває вже (підставте ваш час). При цьому менше всього вона хоче справжніх прояснень. Вона хоче казки.

Контентний останній шанс залежить від змісту казки. Якщо наш хлопчик чувак заповзятливий і всі баби у нього тарифікуються, казку він наший дівчинці забезпечить. Рясно застосовуючи «зай», «киця» і «сонечко». Казка зазвичай буває з трагічним відтінком. Після чого наша хороша девочка — вона ж хороша! — починає його не просто жаліти і прощати. Вона починає карати себе, що не розгледіла у близькій їй, загалом, людині (ну ще б! після всього що було в ліжку — невже не близький?) зародок трагедії.

Караючись і поплакавши світлими сльозами над його «Зайчику, я ж тебе люблю!», а також прошепотівши «Хай у нього все буде добре, боже, я тебе прошу». Наша дівчинка через якийсь час з'ясовує, що хлопчик знову злився. Тоді дівчинка дає йому контентний останній шанс. Ледве чутні залишки здорового глузду підказують їй, що не може чоловік тижнями і місяцями «не могти» з нею бути. Особливо хороші дівчатка рахунок ведуть на півріччя. Так, по півроку чекають. Коли розсмокчеться його трагедія. «Хай він відійде від цього — говорить собі така дівчинка. Ну насправді, не може ж він під час цього (подію підставте самі) хотіти зі мною трахатись або поїхати на пікнік!»

Може. Відповідально, на особистому досвіді заявляю, що коли чоловік вас хоче, він вас може під час хоч чого завгодно. І не тому що він такий цинічний, а просто якщо він хоче з вами бути, ви для нього ресурс, звідки він візьме сили пережити будь-яку трагедію, депресію, невдачу і обвал на біржі. А також приповзти без сил після страшного робочого дня і трохи перепочити у ваших обіймах. Тому якщо навіть він зараз раптово намалювався з небуття, то швидше за все на тій стороні йому чомусь не дають. Втім, це тимчасово. Та дівчинка теж, як пити дати, хороша. Тому він як з'явився, так і зникне. Бо ім'я їм легіон.

Ну гаразд.
Тепер ще декілька ознак того, що ви будучи по вуха у лайні граєте «хорошу дівчинку».

1) Ви вживаєте слово «здається» (я відчуваю).
Мені здається, він, все ж таки, мене любить.
Мені здається, що він ніде не знайде таку як я.
Мені здається, це справжнє.
Мені здається, що він мене розуміє.
Мені здається, він зайнятий, тому...

Що відбувається насправді? Насправді ви, мадмуазель, не працює з фактами. Ви працюєте з власною інтерпретацією.

Чим загрожує?
Як мінімум, якщо ви особливо вперті, вам загрожує дізнатися правду від сторонніх людей. «Бачила твого в машині з якоюсь бабою. Вони цілувались».
Якщо ви після цього, добре поплакавши, скажете собі: «мені все-таки здається, що у нас все ще буде добре», то ви хронічно хороша дівчинка. Таких дівчаток лікують кувалдою: «Твій одружується в наступну суботу» (реальний приклад з життя).

2) Ви вживаєте словосполучення «лише він»:
Тільки він міг так мене зрозуміти
Тільки з ним у мене був такий секс
Тільки він так любив мою кішку

Що відбувається насправді? Насправді ви, мадмуазель, не бачили реальної людини. Ви маєте справу з власною ідеалізацією.

Чим загрожує?
За ідеалізацію когось чогось життя боляче б'є по голові. Насправді потім виявиться, що так само про нього може сказати будь-яка з його подруг. І кішок він любить усіх, а не тільки вашу. І секс у вас з наступним парубком може бути краще. І не розумів він вас жодного разу, навіть не міг запам'ятати, скільки ложок цукру вам класти до кави. І що ви, чорт забирай, не п'єте каву взагалі.

3) Ви сама собі говорите «ну гаразд»:
Ну гаразд, я ще почекаю.
Ну гаразд, якщо він не може, так що ж
Ну гаразд, йому зараз гірше ніж мені

Що відбувається? Ви боїтеся і відчуваєте власне безсилля.

Чим загрожує?
Зіпсованими стосунками з самою собою. Що, внутрішній голос жодного разу вам не сказав правди? У таких випадках він зазвичай верещить: я більше так не хочу! я не подобаюся собі навіть в дзеркалі! я не відчуваю більше себе бажаною, потрібною, коханою, зроби з цим хоч щось!

І якщо ви його почуєте, ви говорите останню, найстрашнішу фразу дійсно хорошої дівчинки:

4) Я все одно не можу нічого з цим зробити

Чим загрожує?
Зробить він з вами. Він поганий хлопчик. Він може. Він вже зробив. Він бачить, що ви на все готові. Ох, як нудно мати справу з людиною, яка на все готова!

Отже, якщо ви дали вашому поганому хлопчикові багато останніх-передостанніх шансів, час зачиняти крамничку. Якщо ви невиліковно хороша дівчинка, ви його про це повідомите. Напишіть йому або подзвоніть, і ви побачите, що буде — читай спочатку. Погані дівчатка не вважають потрібними витрачати на це час і сили.

© www.jovan.com.ua

Bath

I've had baths that were deeper than you.




© www.jovan.com.ua

travel

Я люблю їздити на машині. Раніше їхав за місто і гнав. Це була свобода.




© www.jovan.com.ua