Померла людина.
(Я зараз заплачу, ви не лякайтесь)
Померла раптово, прикро. А перша фотографія, яка знайшлась, залишилась з паспорта. Мало того — цифрова. Все як завжди. Провали у світлі. Жирні темні контури по силуету. Подушкоподібне обличчя через короткий фокус. Повна відсутність дрібних деталей. Офіціозно-переляканий вираз обличчя.
І ніби є інші фотографії. Їх багато різних. Ось він, за Тетянкою, примружився. Це на рибалці тоді у жовтні. А тут групова фотографія випускників. Так, його трішки Микола затулив. Там так мало місця було. І фотограф поспішав. А це ми розведення мостів у СПб ходили дивитись. Онде, на задньому плані — Петропавлівка, бачите? Не бачите? Але це Петропавлівка! А тут вони у Єгипет їздили. Ну, обличчя, правда в тіні. Вони хотіли сфотографувати піраміду. А це на дачі він увечері виходив покурити. На ньому така шапка смішна була. Шапку прибрати можна? У нього тут такий погляд хороший. Ну, і відблиски на окулярах прибрати. І всі ці стопки домашніх альбомів не можуть допомогти.
А іноді просто немає сил розбирати ці фотографії. Тому що не віриться, що його немає. Не віриться, що все це — тепер буде тільки в спогадах. І тоді "на допомогу" приходить фотографія на паспорт. Найочевидніший засіб. Я не пам'ятаю, вкотре я роблю це зараз. Просто не хочу пам'ятати.
Фотографуйтесь у хорошій студії з усмішкою на обличчі! Фотографуйтесь, поки ви молоді і здорові! Фотографуйтесь, коли вам є, що висловити у погляді, для тих родичів і друзів, які залишаться після вас. Фотографуйтесь і кладіть фотографію на видне місце. Тому що буде гірко і боляче наспіх гортати тремтячими пальцями альбом, коли ще не віриться, що все у минулому.
© www.jovan.com.ua
