понеділок, 10 грудня 2007 р.

Традиційне

От варто мені скорчити навчену життєвим досвідом фізіономію, як життя потужним піздюлєм відправляє мене в невідоме. І я лечу орлом назустріч казці, приречено посипаючи послідом землю.

Наприклад, сформувався у мене якийсь стереотип романтичних стосунків. Ну, знаєте, сором'язливий погляд, розмови ні про що начебто - але по душам. Дивне бажання бути разом і неможливість насититися спілкуванням, потім перший поцілунок і все таке.

Дні через три безперервних розкриттів нових обріїв чоловічих можливостей і способів жіночої гостинності в затуманений гормонами мозок починає стукатися гидке слово "робота". Подивившись один на одного, ви вирішуєте "та ну її в жопу", перетворюєте рішення в життя, потім по телефону плетете начальству щось про страшне захворювання ("яке передається статевим шляхом" - підказує співучасник) або сімейні обставини.

Похід у ресторан з метою відзначити урочисту подію натикається на хронічну неможливість вбратись, оскільки миттєво знову роздягають. Тому замовляється піцца, і урочиста подія відзначається повторенням урочистої події.

Зрештою пожежа пристрасті вщухає. Вона, звичайно, влаштовує істерику "треба було використовувати контрацептиви!" - але не дуже щиро, оскільки вона хоче прожити з ним все життя і не проти мати від нього дітей. Він її втішає, як може, тільки збільшуючи своїми втіхами ймовірність появи потомства. Вона, тим часом, запиває піццу шампанським, чисто по-жіночому думаючи, що до затримки вона не вагітна, а після - фіг їй чого наллють.

Ну, далі починається побут і притирка характерами: кава у постіль і биття посуду, купівля дивана і підрахунок тестових смужок, "я їду до мами" і похід за прокладками в 6 годин ранку в суботу. У когось складається, у когось - ні.

Виявляється, буває зовсім інакше.

На першому місці у неї робота. Але, оскільки працювати 24х7, нажаль, непристойно, залишаються вечори й вихідні. У вільний час гармонічна особистість займається фитнесом, магазинами, спілкуванням із друзями та іншим світським життям.

Іноді, десь раз на два тижні, розклад дає збій - і отут на допомогу приходить Парубок. Читачі можуть запитати: "А що він всі два тижні робив?". Розповідаю: для того, щоб Парубок не нудьгував, його треба зайняти якоюсь корисною роботою. Наприклад, будівництвом родинного гнізда за містом. Це заодно знімає питання теми розмови. Її привозять на будівництво, де вона й повідомляє, що підлога нерівна, таджики неголені, раковина жахлива, а клумба буде тут.

Ні, ви не подумайте - секс теж буває. Іноді. У презервативі, звісно. Навіть у двох - щоб не порвався. І до яєць изолентой примотати - щоб не зіскочив. Мінєт буває за видатні заслуги в будівництві гнізда (спльовує, звісно - що за дурне питання?!).

Отут повинна піти строга мораль і глибинні висновки. Але моралі у всьому цьому нема, а висновки я, мабуть, робити не хочу.