вівторок, 4 грудня 2007 р.

Хіхікають та чешуться

Особлива дівоча поведінка, яку ми називаємо «чешутся и хихикают»: судорожні йорзання, сміх до сліз, але без причини, гарячкове шепотіння з подружкою і фиркання. Це гормональне, напевно.

Попросив двох таких, що чесалися й хіхікали з лекції — простими зауваженнями заспокоїти не вдалося, а хвилі йдуть по всій аудиторії. Панянки закопилили губи, сидять. Вибачте, кажуть. Ні, відповідаю, вибачатися не треба, просто беріть речі й на вихід.

Вийшли, намагаючись зображати потерпілих від тоталітарного режиму. Що цікаво: прізвищ не питаю, санкцій не обіцяю, просто хочу помірної тиші на лекції, на першому ж занятті кажу, що всі невідкладні справи можна обговорювати в коридорі, але вигнання навіть тими, хто лекцію ігнорує, сприймається як покарання. Що за механізм тут працює?

А тим хто залишився, я тихим, зовсім спокійним голосом сказав:
— Маю надію, це був перший і останній раз, коли мені довелося так зробити, але роблю я це не сумніваючись. Повернемося до лекції.

Одностайно повернулись, треба сказати.